Перша Міжнародна конвенція про залізничні вантажні перевезення (ЦІМ)
Перша Міжнародна конвенція про залізничні вантажні перевезення (ЦІМ) – Convention internationale sur letransport de marchandises par chemins de for (CIM) була укладена ще в 1890 році. Цією Конвенцією у відповідності з діючим на той час міжнародним правом був утворений Адміністративний союз з постійним секретаріатом - Центральним бюро. Адміністративні союзи XIX століття, такі як Центральне бюро міжнародних залізничних перевезень, Поштовий союз, Союз телезв’язку та інші, були інституційним продовженням міжнародних дипломатичних конференцій. Нагляд за управлінням Центральним бюро проводила Федеральна Рада Швейцарії.
В 1959 році наглядові функції, що виконувалися Федеральною Радою Швейцарії були передані Адміністративному комітетові, який складався із представників частини держав - членів Організації.
Під час 8-ї ревізійної конференції в 1980 році інституційні положення Конвенції були піддані докорінній реформі, що привело до створення міжурядової організації, сучасної як по своїй природі, так і за структурою.
Відповідно до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) - Convention relative auxtransports internationaux ferroviaire (COTIF) - від 9 травня 1980 року, яка набула чинності з 1 травня 1985 року, була утворена Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ) - l'Organisationintergouvernementale pour les transports internationaux ferroviaires (OTIF).
ОТІФ є юридичною особою як на рівні публічного міжнародного права, так і в рамках національних правових систем держав - учасниць цієї організації.
Основною метою ОТІФ є встановлення єдиного правопорядку для перевезень пасажирів, багажу і вантажів в міжнародному прямому залізничному сполученні між державами - членами, а також сприяння застосуванню і розвитку цього правопорядку. (КОТІФ, Стаття 2, §1).
Єдиний правопорядок означає систему єдиних (уніфікованих, однакових) правових норм в різних державах. Прямим сполученням називають перевезення за одним перевізним документом (білетом - для пасажирів, накладною - для вантажів) від місця відправлення до місця призначення.
Даний єдиний правопорядок може також застосовуватися для такого міжнародного прямого сполучення, при якому на доповнення до залізничних ліній використовуються наземні, морські, а також внутрішні водні шляхи (КОТІФ, Стаття 2, §2).
Діяльність Організації забезпечується такими органами:
- Генеральна асамблея є найвищим керівним органом ОТІФ; складається з представників всіх держав - учасниць. Проводиться через кожні п’ять років або на запит однієї третини держав-учасниць. Наступна 5-а Генеральна асамблея буде проведена в травні 1999 року;
- Адміністративний комітет складається з представників дванадцяти держав - учасниць. В даний час головування в комітеті прийняла на себе Швейцарія. Комітету доручено, зокрема, контролювати адміністративні і фінансові справи Центрального бюро, а також затверджувати річну програму роботи, бюджет, річний звіт про діяльність і річний фінансовий звіт Організації;
- Ревізійна комісія складається з представників держав - учасниць. Вона приймає рішення щодо пропозицій про поправку тих положень Єдиних правил ЦІВ і ЦІМ, які допускають спрощену і прискорену процедуру для ревізії (внесення поправок). Вона також попередньо розглядає пропозиції, що стосуються поправок власне КОТІФ і тих статей ЦІВ/ЦІМ, рішення про зміну яких має право прийняти тільки Генеральна асамблея;
- Комісія експертів з перевезень небезпечних вантажів складається з представників держав - учасниць і приймає рішення щодо пропозицій про поправку положень Регламенту перевезень небезпечних вантажів (РІД);
-Центральне бюро міжнародних залізничних перевезень (ОЦТІ) - l'Office central des transportsinternationaux ferroviaires (OCTI) виконує функції секретаріату Організації.
Штаб-квартира Організації знаходиться в Берні. Організація уклала відповідну Угоду про місцеперебування зі Швейцарією в 1988 році.
Україна в 1997 році заявила про намір приєднатися до КОТІФ і вступити в ОТІФ. Цей намір дістав підтримку всіх держав - учасниць. На першому етапі під дію правових положень КОТІФ передбачено підпорядкувати ряд транзитних залізничних ліній з шириною колії 1435 мм (державний кордон з Угорщиною - Чоп, державний кордон зі Словаччиною - Чоп - Дякове - державний кордон з Румунією - 112 км, державний кордон зі Словаччиною - Ужгород - Чоп - 35 км), а також лінію Батєве - Мукачеве - 25 км.
Приєднання України набуде чинності через місяць після прийняття Верховною Радою України відповідного закону і направлення Міністерством закордонних справ України ноти про це Уряду Швейцарії.
Паралельно з роботою на державному і міждержавному рівні, застосування правових норм КОТІФ потребує розробки і реалізації галузевої програми заходів, яка, зокрема, має включати:
- доопрацювання перекладу КОТІФ на українську мову у зв’язку з прийняттям 5-ю Генеральною асамблеєю ОТІФ протоколу про модифікацію чинної Конвенції;
- друк необхідної кількості примірників Конвенції;
- розробка і впровадження технології обробки накладних ЦІМ;
- переклад правових документів укладених в рамках ЦІТ, що регулюють експлуатаційні, технічно-технологічні, фінансові відносини між підприємствами-перевізниками.
Для ефективного застосування правових норм КОТІФ необхідне навчання всіх причетних працівників вантажного та вагонного господарства, фінансистів, юристів, а особливо працівників прикордонних станцій.
Окремої уваги потребує спільна робота фахівців лінгвістів, юристів, фінансистів, та залізничників по доопрацюванню перекладу КОТІФ на українську мову для її схвалення Верховною Радою України. При перекладі має бути досягнута найточніша відповідність оригіналу та однозначність при тлумаченні правових норм Конвенції. В процесі перекладу часто виявляється невідповідність існуючих в іноземній та українській мові юридичних термінів, що потребує наукового опрацювання, розробки словника - тезауруса.
Членство України в Міжурядовій організації міжнародних залізничних перевезень і набуття досвіду застосування норм Конвенції про міжнародні залізничні перевезення є необхідними ланками в процесі європейської інтеграції і гармонізації законодавства України з нормами країн-членів Європейського Союзу.