Міністерство інфраструктури України


Задачі міністерства в рамках галузі автотранспорту

Основними завданнями міністерства є вирішення ряду важливих проблем:
 
1. Недостатня ефективність органу державного контролю на автомобільному транспорті.

З метою вирішення цього питання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» створено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті. Таким чином, саме Державною службою України з безпеки на транспорті здійснюватиметься в подальшому функція державного контролю на автомобільному транспорті.

2. Відсутність механізму допуску до ринку автоперевезень.

Ліцензування автоперевізників на сьогодні є суто формальною процедурою, яка, з одного боку, створює зайві бюрократичні перепони на ринку, а з другого – не забезпечує реальної оцінки можливостей перевізника щодо виконання своїх зобов’язань.

Пропонується запровадження процедури допуску до ринку пасажирських та вантажних автомобільних перевезень, яка передбачатиме необхідність відповідності пасажирського перевізника та його керівного персоналу певним вимогам щодо: доброї ділової репутації, задовільного фінансового стану, наявності транспортних засобів, необхідної професійної компетентності персоналу.

Така процедура унеможливить допуск до ринку перевезень недобросовісних перевізників, які нездатні нести матеріальну відповідальність за своїми зобов’язаннями, та в силу фінансової неспроможності не можуть забезпечити належну якість та безпеку перевезень, відповідність вимогам європейських країн.

Існування такої процедури дозволить відмовитися в майбутньому від проведення конкурсів на пасажирські автоперевезення та перейти до ринку з вільною конкуренцією, за зразком країн Євросоюзу.

3. Відсутність реального механізму компенсацій за пільгові перевезення пасажирів.

Проблему пропонується вирішити шляхом запровадження адресної цільової допомоги малозабезпеченим верствам населення.

Це дозволить уникнути махінацій в системі розподілу компенсаційних коштів автоперевізникам, зменшить їх збитки від перевезення пільгових категорій пасажирів, та впорядкує пільгові перевезення.

4. Відсутність єдиної системи оподаткування в сфері автоперевезень.

На сьогодні перевізники працюють як на загальній системі оподаткування (юридичні особи), так і на спрощеній (фізичні особи – підприємці).

Відсутність єдиного підходу до оподаткування прибутків в галузі автоперевезень вже тривалий час викликає суперечки між перевізниками та створює умови для недобросовісної конкуренції. Так, перевізники, що працюють на спрощеній системі оподаткування, нерідко мають такі самі доходи, як і перевізники – юридичні особи. Такі перевізники вже не є, фактично, представниками малого бізнесу. При цьому, вони встановлюють для пасажирів такі ж тарифи за проїзд, та навантажують інфраструктуру і навколишнє середовище не менше ніж їх конкуренти, які працюють на загальній системі оподаткування.

Таким чином, галузь автоперевезень потребує додаткової законодавчо визначеної диференціації стосовно оподаткування перевізників, можливо, в залежності від кількості та якості транспортних засобів, фінансового стану тощо.

Крім того, наявність перевізників, що працюють на спрощеній системі оподаткування, інколи не дає змоги запровадити єдиний підхід в певних новаціях. Наприклад, ускладнюється питання стосовно пропозиції впровадження в транспортних засобах касових апаратів, оскільки для деяких з перевізників застосування реєстраторів розрахункових операцій не є обов’язковим згідно закону.

5. Використання автобусів малої місткості, переобладнаних із вантажних автомобілів.

Дана проблема знайома усім пасажирам на території України та вже тривалий час не вирішується органами державної влади, оскільки під гаслом необхідності зменшення тиску на підприємців, на ринку автобусних перевезень працює значна кількість «мікроавтобусів», якими здійснюються перевезення пасажирів, в тому числі, й на значні відстані.

Наявність «прогалин» в законодавстві робить всі намагання заборонити використання таких транспортних засобів недієвими.

В той же час, необхідно розуміти, що автомобільний транспорт – джерело підвищеної небезпеки, а пасажирські перевезення – сфера, в якій головне значення мають права пасажирів, а не лібералізація вимог до підприємців.

Надання послуг пасажирського автомобільного транспорту має виконуватися транспортними засобами, що забезпечують зручність, комфортність та безпеку перевезень.

Крім того, використання зазначених транспортних засобів створює передумови для існування великої кількості нелегальних автоперевізників, до яких, на практиці, дуже важко застосовувати певні санкції. Натомість перевізники, які придбавають автобуси більш високого класу, самі зацікавлені в упорядкуванні та легалізації своєї діяльності.

Таким чином, пропонується запровадити обмеження на використання на ринку пасажирських автоперевезень автобусів невеликої місткості, переобладнаних з вантажних та вантажопасажирських транспортних засобів.

6. Невирішеними на сьогоднішній день залишаються питання відсутності контролю за робочим часом і часом відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Вирішення даного питання можливе шляхом розробки нормативно-правових актів щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що передбачено затвердженими Планами імплементації.

7. Наявність великої кількості бюрократичних процедур, які врегульовують повсякденний процес діяльності автомобільних перевізників, що є морально застарілими та стримують розвиток автомобільних перевезень.

Дану проблему буде вирішено шляхом внесення змін до законодавства України, спрямованих на спрощення ведення господарської діяльності в сфері автомобільних перевезень.

8. Основними проблемами міського електротранспорту є:
  • старіння та зменшення парку рухомого складу;
  • зношеність трамвайних колій та контактних мереж;
  • занижені тарифи та неповна компенсація за пільгові перевезення;
  • недобросовісна конкуренція з боку приватних автоперевізників;
  • відсутність інвестицій у розвиток.
Пропозиції щодо виконання першочергових завдань (пріоритетні напрямки роботи галузі) автомобільного, міського електричного транспорту та дорожнього господарства
 
У сфері управління галуззю:

Реформування системи державного контролю та регулювання діяльності автомобільного транспорту та міського електричного транспорту

У сфері внутрішніх автомобільних перевезень:
  • Врегулювання питання пільгових перевезень
  • Спрощення ведення бізнесу з автомобільних перевезень
  •  Врегулювання ринку таксі
  •  Врегулювання автостанційної діяльності
У сфері міжнародних автомобільних перевезень:
  • Лібералізація процедур вантажних та пасажирських міжнародних автомобільних перевезень
У сфері технічної політики:
  • Впровадження допуску до ринку автомобільних перевезень згідно вимог ЄС
  • Створення системи підвищення кваліфікації водіїв та менеджерів (управителів)
У сфері міського електричного транспорту:

Оновлення рухомого складу за рахунок залучення кредитних коштів

У сфері нормативно-правового забезпечення:
  • Розробка блоку законів по внесенню змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» та ряду підзаконних актів
  • Розробка нового та внесення змін до діючого законодавства в сфері міського електричного транспорту (безготівкова оплата проїзду тощо.)

Галузева Угода між Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України, спільним представницьким органом Профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України і Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту у сфері автомобільного транспорту на 2024-2026 роки

Галузева угода між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2019 – 2021 роки

Зміни і доповнення до Галузевої угоди між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017-2018 роки

Зміни і доповнення до Галузевої угоди між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017-2018 роки

Стратегічний план розвитку автомобільного транспорту та дорожнього господарства на період до 2020 року

Галузева Угода між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017 – 2018 роки

Галузева Угода між Міністерством інфраструктури України, Федерацією  роботодавців  транспорту України, спільним представницьким органом Профспілки  працівників  автомобільного транспорту та шляхового господарства України і Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту у сфері автомобільного транспорту на 2013 -2015 роки




Адреса цієї сторінки: http://www.mtu.gov.ua/content/zadachi-ministerstva-v-ramkah-galuzi-atotrasportu.html
При використанні матеріалів посилання на джерело - обов'язкове