Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо судноплавства"

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо судноплавства

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №№ 47 - 52, ст. 349):

1) статті 1 - 4 викласти в такій редакції:

«Стаття 1. Завдання Кодексу торговельного мореплавства України

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства.

Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана:

1) з використанням суден для:

перевезення вантажів, пасажирів, їх багажу та пошти;

лоцманського і криголамного проведення;

виконання буксирних, пошукових і рятувальних операцій;

будування та експлуатації морських шляхів, гідротехнічних, підводно-технічних та інших подібних робіт;

піднімання майна, що затонуло;

розвідки, розробки, видобування та збереження живих і неживих природних ресурсів;

промислу риби та інших водних живих ресурсів;

охорони та збереження навколишнього природного середовища;

наукових, спортивних і культурних цілей;

інших цілей;

2) із забезпеченням безпеки судноплавства.

Під безпекою судноплавства у цьому Кодексі розуміється такий стан торговельного мореплавства, за якого забезпечується належний рівень захищеності людського життя і здоров’я та водного середовища, а також збереження (охорони) майна.

Стаття 2. Державне управління у сфері торговельного мореплавства

Державна політика та стратегія розвитку торговельного мореплавства України визначається Кабінетом Міністрів України.

Державне управління у сфері торговельного мореплавства спрямоване на:

забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг, юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, захист прав споживачів;

забезпечення безпеки судноплавства;

виконання міжнародних зобов’язань України у сфері торговельного мореплавства;

забезпечення конкурентоспроможності українських морських портів і терміналів, суден, судноплавних компаній, інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов’язану з торговельним мореплавством, на міжнародному ринку;

розвиток та удосконалення нормативно-правової бази торговельного мореплавства;

визначення загальних засад управління та регулювання, пріоритетних напрямів розвитку торговельного мореплавства та морського транспорту;

створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері торговельного мореплавства, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу торговельного мореплавства;

забезпечення здійснення інших державних заходів, пов’язаних з торговельним мореплавством, що передбачені законодавством України.

Державне управління у сфері торговельного мореплавства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, урядовий орган в галузі морського і річкового транспорту, що діє у системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку та підпорядкований йому, інші державні органи відповідно до цього Кодексу.

Кабінет Міністрів України включає актуальні завдання державної політики у сфері торговельного мореплавства до Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку:

проводить єдину державну політику у сфері торговельного мореплавства;

здійснює державне управління у сфері торговельного мореплавства, координує діяльність центральних та інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій в цій сфері;

проводить єдину науково-технічну політику у сфері торговельного мореплавства;

забезпечує спільно з іншими центральними органами виконавчої влади роботу державної системи забезпечення безпеки судноплавства в територіальному морі, внутрішніх водах України, на українських суднах і в портах, включаючи морський пошук та рятування;

забезпечує відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України з питань торговельного мореплавства;

виконує функції морської адміністрації України та призначеного органу з охорони суден та портових засобів відповідно до міжнародних договорів України з торговельного мореплавства, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

затверджує нормативно-правові акти з питань торговельного мореплавства, що є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб;

розробляє та затверджує за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади правила плавання в територіальному морі та внутрішніх водах України;

розробляє та затверджує за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів правила запобігання забрудненню з суден;

вирішує інші питання, пов’язані з торговельним мореплавством.

Урядовий орган в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку:

організовує виконання актів законодавства у сфері торговельного мореплавства;

узагальнює практику застосування законодавства з питань торговельного мореплавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення;

бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань торговельного мореплавства;

здійснює державний контроль та державний нагляд за торговельним мореплавством і безпекою судноплавства, додержанням законодавства і вимог міжнародних договорів України в цій галузі;

проводить перевірку підприємств, установ та організацій, які провадять діяльність у сфері торговельного мореплавства;

проводить огляди українських суден та іноземних суден, що перебувають у територіальному морі, внутрішніх морських водах, на внутрішніх водних шляхах, у морських портах України, з метою перевірки додержання вимог законодавства та міжнародних договорів стосовно забезпечення безпеки судноплавства;

складає акти та приписи про усунення порушень вимог міжнародних договорів, нормативних актів з питань безпеки судноплавства;

відповідно до закону організовує і здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення на морському транспорті, складає протоколи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення;

видає розпорядження про усунення порушень вимог нормативних актів з питань безпеки судноплавства та міжнародних договорів;

забороняє в установленому порядку експлуатацію суден, інших транспортних засобів, споруд, устатковання морського  транспорту, надання послуг і виконання робіт, якщо це створює загрозу  для життя та здоров'я людей, до усунення порушення вимог законодавства та міжнародних договорів стосовно забезпечення безпеки судноплавства.

забезпечує  проведення аварійно-рятувальних робіт та розслідування аварійних подій з суднами;

здійснює заходи,  спрямовані на полегшення міжнародного морського судноплавства;

організовує роботу лоцманської, навігаційно-гідрографічної й аварійно-рятувальної служб, служби регулювання руху суден, інших підприємств, установ і організацій, що входять до складу державної системи забезпечення безпеки судноплавства;

організовує і проводить дипломування та сертифікацію плавскладу суден і працівників підприємств, установ і організацій, що входять до складу державної системи забезпечення безпеки судноплавства;

організовує здійснення у встановленому законодавством порядку дозвільно-реєстраційних функцій у сфері торговельного мореплавства;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері торговельного мореплавства, бере участь у межах повноважень у роботі відповідних міжнародних організацій;

забезпечує в межах своїх повноважень виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України у галузі торговельного мореплавства;

організовує друковане видання офіційних текстів національних та міжнародних правил, що стосуються безпеки людського життя на морі, захисту навколишнього природного середовища та охорони судна;

виконує за дорученням центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку функції морської адміністрації України та призначеного органу з охорони суден і портових засобів.

Стаття 3. Законодавство з питань торговельного мореплавства

Законодавство з питань торговельного мореплавства складається з цього Кодексу, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, Закону України «Про морські порти України» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього Кодексу.

У разі коли міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими актами законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

До цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Стаття 4. Нормативно-правове регулювання питань торговельного мореплавства

Акти центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, що стосуються питань торговельного мореплавства,  віднесених до його компетенції, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадянами та суднами, незалежно від прапора, які перебувають у територіальному морі та внутрішніх водах України.

Нормативні акти, які стосуються найму, умов праці та працевлаштування моряків, розробляються центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Нормативні акти, які стосуються найму, умов праці та працевлаштування персоналу риболовних суден, розробляються центральним органом виконавчої влади  в галузі рибного господарства за погодженням з центральними органами виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку і в галузі праці та соціальної політики та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Спеціальні правила експлуатації риболовних суден затверджуються центральним органом виконавчої влади  в галузі рибного господарства за погодженням з центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку»;

2) у статті 7:

після слів «в порядку, передбаченому» доповнити словами «Конституцією України та»;

доповнити частиною другою такого змісту:

«Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку:

1) забезпечує виконання зобов’язань, узятих Україною за міжнародними договорами з питань торговельного мореплавства, стежить за реалізацією прав, які випливають з таких договорів для України, за виконанням зобов’язань іншими учасниками міжнародних договорів; забезпечує своєчасне розроблення проектів законодавчих актів України, прийняття яких обумовлено виконанням цих договорів;

2) здійснює відстеження розвитку міжнародного права у сфері торговельного мореплавства, забезпечує своєчасне розроблення проектів законодавчих актів України, прийняття яких обумовлено доцільністю її приєднання до міжнародних багатосторонніх договорів (конвенцій), що застосовуються для українських суден і морських портів, інших суб’єктів торговельного мореплавства України»;

3) у статті 9:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 9. Розрахункова одиниця. Місткість судна»;

цифри «309» замінити цифрами «308»;

доповнити частиною другою такого змісту:

«Для цілей статей 20-22, 36, 101, 308 цього Кодексу під місткістю судна розуміється його валова місткість, яка визначається відповідно до правил обміру суден, що встановлені в Додатку 1 до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року»;

4) статті 10 та 12 викласти в такій редакції:

«Стаття 10. Державний нагляд за торговельним мореплавством. Розслідування аварійних подій з суднами

Державний нагляд за торговельним мореплавством і безпекою судноплавства в Україні та контроль за дотриманням законодавства та міжнародних договорів України у галузі торговельного мореплавства і безпеки судноплавства здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку через урядовий орган в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, та морські адміністрації портів.

Державний нагляд за безпекою плавання риболовних суден здійснюється центральним органом виконавчої влади  в галузі рибного господарства.

Державний нагляд за торговельним мореплавством та за безпекою судноплавства здійснюється відповідно до цього Кодексу, інших законів України, нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього Кодексу, та міжнародних договорів України у сфері торговельного мореплавства.

Розслідування аварійних подій з суднами здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку. Розслідуванню підлягають аварійні події, що сталися з українським судном у будь-яких водах, включаючи відкрите море і води, що перебувають під юрисдикцією іноземних держав.

Аварійні події, пов'язані з пошкодженням знарядь промислу риболовного судна іншими суднами, класифікуються як зіткнення суден»;

«Стаття 12. Відведення водного простору та землі для торговельного мореплавства

Відведення водного простору для торговельного мореплавства та встановлення меж акваторій морських портів здійснюється Кабінетом Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку.

Відведення землі, включаючи землі водного фонду, для торговельного мореплавства та встановлення меж територій портів здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку або за його пропозицією, за погодженням із центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, морських терміналів  - за погодженням із центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Будівництво, штучне створення земельних ділянок (намив, насипання, створення із застосуванням інших гідротехнічних технологій) погоджуються з центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку та здійснюються з дозволу капітана найближчого морського порту, будь-яка інша робота в зоні дії навігаційного обладнання, в акваторії та на території морського порту або морського терміналу, на судноплавних водних шляхах погоджується з урядовим органом в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, та здійснюється з дозволу капітана найближчого морського порту.

Юридичні та фізичні особи, які порушили правила частини третьої цієї статті, зобов'язані на вимогу урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, здійснити в зазначений ним термін за власний рахунок знесення, знищення, перенесення або необхідні зміни будівель і споруд, що створюють перешкоди судноплавству або дії засобів зв’язку, навігаційного чи іншого обладнання, які забезпечують безпечне судноплавство»;

5) у статті 13:

частину першу викласти в такій редакції:

«Правила цього Кодексу поширюються:

на морські судна незалежно від прапора – під час їх перебування у територіальному морі й у внутрішніх водах України;

на українські судна – незалежно від місця їх перебування;

на судна внутрішнього плавання – під час їх перебування у територіальному морі й у внутрішніх морських водах України, під час здійснення ними  міжнародних рейсів і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього Кодексу»;

у частині другій після слів «за винятком» доповнити словом «прямо»;

доповнити частиною другою такого змісту:

«Міжнародний рейс – це рейс судна, портом відправлення або (та) портом призначення якого є порт, який розташовується за межами України».

У зв’язку з цим частини другу – четверту вважати відповідно частинами третьою – п’ятою;

у частині четвертій слова «морського транспорту» замінити словами «морських суден»;

6) у статті 14:

а) у частині першій:

у пункті 1 слово та цифри «статті 40» замінити словом та цифрами «статей 40-47»;

у пункті 2 слова «Морський порт» замінити словами «Судноплавство в територіальному морі, внутрішніх водах, акваторіях морських портів»;

у пункті 3 слова «в межах вод» замінити словами «в акваторіях»;

у пункті 4 слово «морських» виключити;

пункт 8 викласти в такій редакції:

«8) у главі 3 «Морська іпотека» розділу Х – до іпотеки українських суден»;

б) у частині другій слова «також тим, що зазначено у пасажирському квитку» замінити словами «законодавством місця укладання договорів, якщо інше не встановлено угодою сторін»;

в) у частині третій:

у пункті «а» слово «договорі» замінити словом «договорах»;

у пункті «г» слово «власником» замінити словом «судновласником»;

7) у статті 15:

а) у частині першій:

абзац перший після слів «торговельне судно» доповнити словами «або судно»;

пункт 2 перед словами «охорона промислів» доповнити словами «нагляд за безпекою судноплавства,»;

б) частини другу та третю викласти в такій редакції:

«Риболовне судно в цьому Кодексі – це торговельне судно, яке класифіковано і використовується для безпосереднього вилову з моря риби чи інших водних живих ресурсів.

Знаряддя промислу є невід'ємною частиною риболовного судна»;

в) доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«Прогулянкове судно в цьому Кодексі – це судно найбільшою довжиною до 24 м, що використовується виключно з метою відпочинку або спорту, не є засобом здійснення господарської діяльності та може мати на борту не більше 12 осіб, включаючи членів екіпажу»;

8) у статті 18:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 18. Імунітет державних суден»;

слова «органу, який здійснює управління майном, що перебуває у державній власності» замінити словами «уповноваженого органу управління»;

9) у частині другій статті 19 після слів «майнові права на» доповнити словом «українські», а слова «держави, під прапором якої плаває судно» замінити словом «України»;

10) у статті 20:

частину першу після слів «чи використовує» доповнити словом «його»;

доповнити частиною третьою такого змісту:

«Кожний судновласник українського судна місткістю більше 100 одиниць, яке здійснює міжнародні рейси, повинен мати ідентифікаційний номер Міжнародної морської організації (ІМО), який присвоюється судновласнику і вноситься до суднових документів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку відповідно до міжнародних договорів України»;

11) статтю 21 доповнити частиною другою такого змісту:

«Кожне судно валовою місткістю більше 100 одиниць повинно мати ідентифікаційний номер ІМО, який присвоюється судну і вноситься до суднових документів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань транспорту відповідно до міжнародних договорів України».

У зв’язку з цим частини  другу – третю вважати відповідно частинами третьою – четвертою;

12) статті 22-24, 26 і 27 викласти в такій редакції:

«Стаття 22. Класифікація суден і технічний нагляд за ними

Класифікацію суден, що підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, та технічний нагляд за ними здійснює класифікаційне товариство, обране судновласником.

Технічний нагляд за суднами, що підлягають реєстрації у судновій книзі, здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку.

Технічний нагляд за виконанням на суднах вимог, що встановлені міжнародними договорами України (конвенційний нагляд), здійснюється класифікаційними товариствами. Порядок залучення класифікаційних товариств до здійснення конвенційного нагляду, а також перелік класифікаційних товариств, що залучаються, встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку відповідно до цих договорів.

Контроль за здійсненням технічного нагляду за українськими суднами здійснює урядовий орган в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, відповідно до міжнародних договорів України».

Стаття 23. Технічний стан суден. Допуск судна до плавання

Торговельні судна, що плавають під Державним Прапором України та здійснюють міжнародні рейси, повинні за своїми конструкцією, обладнанням та устаткуванням відповідати вимогам міжнародних договорів України. Вимоги до конструкції, обладнання та устаткування інших українських торговельних суден установлюються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку з урахуванням стандартів, що містяться у міжнародних договорах України, а також особливостей експлуатації та районів плавання таких суден.

Судна та кораблі, що плавають під військово-морським прапором України, повинні відповідати вимогам до конструкції, обладнання та устаткування українських торговельних суден у частині запобігання забрудненню навколишнього природного середовища з урахуванням особливостей їх використання.

Судно може бути допущене до плавання тільки після того, як буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки судноплавства.

Стаття 24. Допуск суден внутрішнього плавання до плавання в морі та прибережне плавання суден

Вимоги, яким повинні відповідати українські судна внутрішнього плавання, що допускаються до плавання в морі, включаючи межі районів морського плавання цих суден, а також вимоги до суден, які здійснюють прибережне плавання, встановлює класифікаційне товариство.

Загальні умови здійснення прибережного плавання суден установлюються в правилах плавання, що передбачені статтями 3 і 110 цього Кодексу, з урахуванням навігаційних та інших особливостей прибережних районів, призначення та конструкції суден, складу та кваліфікації екіпажів.

Під прибережним плаванням у цьому Кодексі розуміється плавання вздовж берегів з обмеженим віддаленням від берега, місць схову та з припустимою відстанню між місцями схову»;

«Стаття 26. Державна реєстрація суден

Українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, у тому числі ті судна, що будуються на території України, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України.

Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, реєструються у судновій книзі.

Судно, зафрахтоване на умовах бербоут-чартеру (стаття 203 цього Кодексу), за заявою фрахтувальника може бути тимчасово, але не більше строку дії договору бербоут-чартеру, зареєстровано у Державному судновому реєстрі України або в судновій книзі, якщо на момент фрахтування таке судно не було зареєстровано в іншій державі або було зареєстровано в іншій державі, але запис, зроблений в судновому реєстрі цієї держави, зупинено, про що судновласник повинен повідомити орган державної реєстрації суден та надати належні документальні докази.

Реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України здійснюють капітани морських портів. Реєстрацію суден у судновій книзі здійснюють органи державної реєстрації суден, визначені центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Положення про порядок державної реєстрації суден затверджується центральним органом виконавчої влади з питань  транспорту та зв’язку.

Стаття 27. Умови реєстрації

Судно може бути зареєстровано у Державному судновому реєстрі України тільки в одному морському порту України на вибір власника, а в судновій книзі – тільки одним органом державної реєстрації суден.

Порт реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України може бути змінено за бажанням власника з дотриманням вимог частини першої цієї статті»;

13) статтю 28 доповнити частиною другою такого змісту:

«Свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України і судновий білет втрачають чинність у разі втрати судном права плавання під Державним Прапором України».

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

14) у статті 29:

частину третю доповнити пунктом 4 такого змісту:

«4) подання заяви власником судна»;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Судно може також бути виключено з Державного суднового реєстру України або суднової книги у разі його протизаконного використання для піратства, перевезення ним або утримання на його борту рабів. Рішення про виключення в такому випадку приймається центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку відповідно до законодавства та міжнародних договорів України»;

15) у статті 30 після слів «повідомити орган» доповнити словом «державної»;

16) у частині третій статті 32 слова «юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками» замінити словами «фізичної особи - суб’єкта господарювання або юридичної особи, заснованої в Україні відповідно до законодавства»;

17) частину першу статті 33 викласти в такій редакції:

«Судно одержує право плавання під Державним Прапором України з моменту реєстрації його у Державному судновому реєстрі України або судновій книзі та отримання свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України або суднового білета»;

18) статті 35-38 викласти в такій редакції:

«Стаття 35. Суднові документи

Судно, зареєстроване у Державному судновому реєстрі, повинно мати такі основні суднові документи:

свідоцтво (або тимчасове свідоцтво) про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент);

свідоцтво про право власності на судно;

класифікаційне свідоцтво;

обмірне свідоцтво;

свідоцтво про мінімальний безпечний склад екіпажу;

список осіб суднового екіпажу (суднова роль);

список пасажирів, що перебувають на судні;

судновий журнал;

машинний журнал (для суден з механічним двигуном);

журнали реєстрації операцій з небезпечними і шкідливими речовинами, плани поводження з такими речовинами, якщо це вимагається міжнародними договорами України або правилами запобігання забрудненню з суден;

журнал безперервної реєстрації історії судна (синопсис);

санітарний журнал;

суднове санітарне свідоцтво;

пасажирське свідоцтво, якщо судно перевозить більше 12 пасажирів;

дозвіл на право користування судновою радіостанцією та інші документи відповідно до Регламенту радіозв'язку;

свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для цілей, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цього Кодексу;

свідоцтво про забезпечення відповідальності, як це передбачено статтею 310 цього Кодексу;

страховий поліс.

У разі перевезення небезпечних вантажів судно повинно також мати документи на перевезення небезпечних вантажів.

Якщо діяльність, пов’язана із використанням судна, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства України, на судні повинна бути копія ліцензії на здійснення судновласником господарської діяльності, видана органом ліцензування.

Список осіб суднового екіпажу (суднова роль), список пасажирів, судновий і машинний журнали ведуться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади   з питань транспорту та зв’язку, а на риболовних суднах – центральним органом виконавчої влади  в галузі  рибного господарства.

Санітарний журнал ведеться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку за погодженням із центральним органом виконавчої влади  в галузі охорони здоров'я.

Судно, яке зареєстроване в судновій книзі, повинно мати судновий білет і свідоцтво про придатність до плавання.

Судно, що здійснює міжнародні рейси, повинно також мати документи, передбачені міжнародними договорами України.

Стаття 36. Винятки щодо наявності суднових документів

Судно, що несе спеціальну державну службу, а також спортивне судно можуть не мати обмірного свідоцтва. Однак місткість судна, що несе спеціальну державну службу, може бути визначена спрощеним способом з видачею відповідного свідоцтва.

Деякі категорії суден відповідно до правил, встановлених класифікаційним товариством, можуть не мати обмірного свідоцтва та (або) свідоцтва про вантажну марку.

Судно, що плаває в акваторії порту або здійснює прибережне плавання, може не мати машинного та санітарного журналів, якщо інше не встановлено правилами ведення цих журналів.

Стаття 37. Документи риболовних суден

Риболовне судно довжиною 24 і більше метрів, крім документів, зазначених у статті 35 цього Кодексу, повинно мати свідоцтво про безпеку риболовного судна міжнародного зразка.

Стаття 38. Органи, що видають суднові документи

Свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України і свідоцтво про право власності на судно видаються капітаном порту, в якому судно зареєстроване у Державному судновому реєстрі України. Судновий білет видає орган, що зареєстрував судно у судновій книзі.

Свідоцтво про мінімальний безпечний склад екіпажу видає урядовий орган в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Обмірне свідоцтво, пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку, а також суднові документи, що передбачені міжнародними договорами України, видає на платній основі класифікаційне товариство в порядку, встановленому центральним органом  виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку.

Свідоцтво про придатність до плавання видається органом, що здійснює технічний нагляд за суднами, які підлягають реєстрації у судновій книзі.

Дозвіл на право користування судновою радіостанцією видається відповідно до законодавства.

За видачу суднових документів стягується плата, розмір та порядок стягнення якої встановлюються центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики»;

19) статтю 39 доповнити частиною першою такого змісту:

«Строк дії свідоцтва про право власності на судно, свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України і суднового білета не обмежується протягом усього періоду плавання судна під Державним Прапором України, за винятком зміни власника або судновласника судна».

У зв’язку з цим частину першу вважати частиною другою;

20) статтю 40 викласти в такій редакції:

«Стаття 40. Визнання суднових документів іноземних суден

Визнання суднових документів судна, що плаває під іноземним прапором і заходить в морські порти України, здійснюється на підставі міжнародних договорів України»;

21) у частині четвертій статті 41 слова «і начальника морського порту щодо затримання суден» замінити словами «щодо затримання суден та заборони на вихід суден з порту»;

22) у статті 42:

пункт 2 після слів «ушкодження здоров’я» доповнити словом «людини»;

пункт 4 викласти в такій редакції:

«4) рятувальною операцією чи будь-якою угодою про рятування, спеціальною компенсацією, у тому числі якщо вона встановлюється, у випадку здійснення рятувальних операцій стосовно судна, яке чи вантаж якого спричинили загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу»;

пункти 18, 19 доповнити словами «або від їх імені»;

пункт 22 викласти в такій редакції:

«22) заставою або морською іпотекою судна»;

23) у статті 43:

пункт «г» частини першої викласти в такій редакції:

«г) вимога, не зазначена в пунктах «а», «б» і «в» цієї статті, але якщо на час її виникнення особа, яка несе відповідальність за морською вимогою, є власником або судновласником того судна, стосовно якого морська вимога виникла, на момент початку процедури, пов’язаної з морським арештом цього судна»;

частину другу викласти в такій редакції:

«Будь-яке інше судно або будь-які інші судна, крім того, стосовно якого виникла морська вимога, можуть бути заарештовані, якщо на момент початку процедури, пов’язаної з морським арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником або судновласником судна, стосовно якого морська вимога виникла»;

24) статтю 44 викласти в такій редакції:

«Стаття 44. Звільнення судна з-під морського арешту

Компетентний суд, який прийняв рішення про морський арешт судна, за заявою зацікавленої особи зобов’язаний звільнити судно з-під морського арешту, якщо:

заявнику надано забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнє за розміром, крім випадків, коли морська вимога стосується права власності на судно, а також коли на момент розгляду справи про морський арешт власником або судновласником є інша особа, ніж та, що була власником або судновласником на момент виникнення морської вимоги, пов'язаної з морською іпотекою або заставою судна;

заявник подав заяву про відмову від морського арешту судна;

суд, повноважний розглядати спір за морською вимогою по суті, відмовив у задоволенні позову заявника, або залишив позов без розгляду, або припинив провадження у справі без прийняття рішення;

протягом більш як шести місяців з дня накладення морського арешту заявник не подав до суду, що розглядав заяву про морський арешт судна, доказів того, що заявник звернувся з позовом до суду (органу), повноважного розглядати спір за морською вимогою, і цей суд (орган) прийняв такий позов до свого провадження.

За відсутності згоди сторін щодо форми та розміру забезпечення морської вимоги компетентний суд визначає форму та розмір забезпечення, який не повинен перевищувати вартості судна. Під час визначення форми забезпечення суд може віддати перевагу таким формам забезпечення, як банківська гарантія, внесення коштів на депозит суду або нотаріуса, гарантія клубу взаємного страхування.

Будь-яке прохання про звільнення судна з-під морського арешту у зв'язку з наданням забезпечення морської вимоги не означає визнання відповідальності, відмови від засобів захисту або права на обмеження відповідальності.

Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з абзацом першим частини першої цієї статті, може в будь-який час звернутися до компетентного суду з проханням про зменшення, зміну або анулювання забезпечення»;

25) частину другу статті 46 викласти в такій редакції:

«Суд може як умову морського арешту судна або продовження морського арешту, накладеного раніше, зобов’язати особу, яка заявила вимогу про це, надати забезпечення морської вимоги в розмірі та на умовах, визначених судом, у зв’язку з будь-якими збитками, що можуть бути заподіяні власникові судна чи його фрахтувальникові за бербоут-чартером унаслідок необґрунтованого морського арешту судна або надмірного забезпечення морської вимоги і за що така особа може нести відповідальність. Розмір забезпечення може становити від трьох до десяти відсотків суми заявлених вимог. Якщо заявником є фізична особа, морська вимога якої не пов’язана із здійсненням нею підприємницької діяльності, розмір забезпечення не може перевищувати п’ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати»;

26) статті 49-52 і 54 викласти в такій редакції:

«Стаття 49. Склад екіпажу

До екіпажу судна входять капітан, інші особи командного і рядового складу.

До командного складу судна, крім капітана, належать: помічники капітана, суднові механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти, офіцер служби загальної безпеки, судновий лікар, боцман. До командного складу судновласник може віднести інших членів екіпажу.

До рядового складу належать особи, які виконують службові обов'язки на судні та не належать до командного складу судна.

Стаття 50. Мінімальний безпечний склад екіпажу

Зареєстроване у Державному судновому реєстрі України судно, яке експлуатується, повинно бути укомплектовано екіпажем належної чисельності та необхідної кваліфікації залежно від типу судна, його призначення та розміру, конструктивних особливостей і обладнання, а також району плавання судна відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

Порядок визначення мінімального безпечного складу екіпажу та видачі свідоцтва про мінімальний безпечний склад екіпажу встановлюється центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку відповідно до законодавства і міжнародних договорів України.

Мінімальний безпечний склад екіпажу судна, що зареєстроване у судновій книзі, визначається органом, який здійснює технічний нагляд за цим судном, і вказується у свідоцтві про придатність до плавання.

Стаття 51. Вимоги до кваліфікації членів екіпажу

До зайняття посад капітана, командного та рядового складу суден допускаються особи, які мають відповідні освіту, досвід роботи, підготовку та кваліфікація яких підтверджена державною кваліфікаційною комісією. Порядок підтвердження кваліфікації моряків, видачі та вилучення кваліфікаційних документів установлюється центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку з дотриманням стандартів, установлених міжнародними договорами України.

Порядок підтвердження кваліфікації персоналу риболовних суден, видачі та вилучення кваліфікаційних документів установлюється центральним органом виконавчої влади  в галузі рибного господарства за погодженням із центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку.

Зразки документів, що підтверджують кваліфікацію моряків, затверджуються центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку.

Зразки документів, що підтверджують кваліфікацію персоналу риболовних суден, затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства за погодженням із центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Стаж роботи на суднах засвідчується у послужній книжці моряка (члена екіпажу риболовного судна), зразок та правила ведення якої затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства).

Стаття 52. Вимоги до стану здоров'я та віку членів екіпажу

До зайняття посад капітана, командного та рядового складу суден допускаються особи, які мають відповідні вік та стан здоров’я. Висновок про придатність для роботи на судні за віком та станом здоров'я робиться закладом центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відповідно до правил, установлених цим органом з урахуванням міжнародних стандартів, що застосовуються для моряків і персоналу риболовних суден»;

«Стаття 54. Трудові відносини на судні

Порядок прийняття на роботу осіб, що входять до складу суднового екіпажу, їх права й обов'язки, умови роботи на судні, оплати праці, соціально-побутового обслуговування на морі та в портах, а також порядок і підстави звільнення регулюються законодавством і міжнародними договорами України, цим Кодексом, генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними і трудовими договорами (контрактами).

З кожним членом екіпажу судновласник повинен укласти індивідуальну трудову угоду (контракт)»;

27) у статті 56:

у частині другій слово «морської» виключити;

частину третю викласти в такій редакції:

«У відшкодуванні вартості майна членів екіпажу, які винні в аварійній події, може бути відмовлено за рішенням суду»;

28) статті 57-58 викласти в такій редакції:

«Стаття 57. Обов'язки судновласника

Судновласник забезпечує відповідність судна вимогам цього Кодексу, інших актів законодавства і міжнародних договорів України, законодавства держав портів, до яких заходить судно, а також забезпечує:

1) безпечні умови та режим праці на судні;

2) охорону здоров'я членів екіпажу та обладнання судна необхідними для цього засобами та устаткуванням;

3) безперебійне забезпечення продовольством, водою, паливно-мастильними матеріалами та іншим необхідним для судна та забезпечення життєдіяльності екіпажу постачанням у достатній кількості та належної якості;

4) належним чином обладнані для праці та відпочинку екіпажу суднові приміщення;

5) своєчасну та в повному обсязі оплату праці екіпажу;

6) укомплектування кожного судна необхідними технічними засобами судноводіння, навігаційними картами, посібниками щодо плавання, пошуку та рятування та іншими навігаційними посібниками, офіційними текстами національних та міжнародних правил, що стосуються безпеки людського життя на морі, захисту навколишнього природного середовища та охорони судна;

7) дотримання встановлених вимог з безпеки судноплавства та охорони судна;

8) укомплектування кожного судна екіпажем, склад якого, а також вік, стан здоров'я, підготовка та кваліфікація членів якого відповідають міжнародним та національним вимогам, установленим для цього судна.

Мінімальні норми на суднах, що забезпечує судновласник, не можуть бути нижчими рівня, встановленого міжнародними договорами України.

Судновласник забезпечує здійснення належних заходів з метою запобігання протизаконному використанню судна для піратства, перевезення або утримання на борту рабів, протизаконного переміщення зброї та наркотичних речовин, а також іншим діям, що заборонені законодавством або міжнародними договорами України.

У разі виявлення на борту судна безбілетного пасажира судновласник цього судна зобов’язаний забезпечити:

1) відповідне інформування портової влади порту посадки пасажира та наступного порту заходження судна;

2) надання капітану судна необхідної допомоги у здійсненні ним заходів, які стосуються безбілетного пасажира;

3) виконання будь-яких розпоряджень компетентної влади в порту висадки пасажира, що стосуються переміщення цього пасажира.

Стаття 58. Управління судном

На капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання та охорони судна, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання заподіянню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.

Капітан судна з огляду на його службове становище визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

На капітана судна покладається збереження суднової печатки. Реквізити судна і судновласника дублюються на судновій печатці англійською мовою.

Судновласник, фрахтувальник, вантажовласник чи будь-яка інша особа не мають права перешкоджати діям капітана судна, спрямованим на забезпечення безпеки судноплавства, включаючи надання допомоги людям, які зазнали лиха в морі або після зіткнення суден, та діям, пов’язаним із охороною судна, які він вважає за необхідне здійснити та здійснює згідно зі своїми професійними підготовкою і досвідом.

Капітан судна має право оскаржити в суді необґрунтоване звільнення чи необґрунтоване дострокове припинення з ним індивідуальної трудової угоди (контракту), вжити до нього заходи дисциплінарного характеру або інші незаконні дії судновласника, вантажовласника, фрахтувальника чи будь-якої іншої особи, пов’язані з належним виконанням капітаном судна своїх професійних обов’язків.

Під час аварійних подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження чи втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям, забруднення навколишнього природного середовища та в інших випадках, у результаті яких можуть бути пред'явлені претензії або позови до судновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для зменшення наслідків цих подій, сповіщення про них у встановленому порядку та їх документального оформлення в порядку, встановленому законодавством, а також провести попереднє розслідування аварійної події з судном незалежно від її класифікації»;

29) назву статті 60 та частину першу викласти в такій редакції:

«Стаття 60. Обов'язки щодо надання допомоги та інформування після зіткнення суден

Капітан кожного із суден, що зіткнулися, зобов'язаний після зіткнення, наскільки він може зробити це без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу. Капітани суден зобов'язані:

1) наскільки це можливо, повідомити один одному назву своїх суден, порти приписки, а також порти відправлення і призначення або найближчий порт, у який судно зайде;

2) повідомити про зіткнення суден судновласників та інших заінтересованих осіб відповідно до законодавства України та її міжнародних договорів»;

30) у статті 62 слово «недопущення» замінити словами «запобігання або уникнення від»;

31) у статті 63:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 63. Право капітана судна на носіння вогнепальної зброї»;

слова «володіння табельною вогнепальною зброєю» замінити словами «носіння на борту судна табельної вогнепальної зброї»;

32) статтю 65 доповнити частинами п’ятою та шостою такого змісту:

«У разі виявлення на борту судна безбілетного пасажира капітан зобов’язаний:

1) здійснити заходи щодо встановлення особи пасажира та порту його посадки, скласти відповідний акт за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку;

2) сповістити судновласника, портову владу порту посадки пасажира та наступного порту заходження судна про перебування такого пасажира на борту судна;

3) здійснити необхідні заходи щодо забезпечення охорони, загального стану здоров’я і безпеки пасажира до його висадки;

4) передати пасажира компетентній владі наступного порту заходження судна.

Капітан має право не відхилятися від запланованого рейсу у зв’язку з виявленням на борту безбілетного пасажира, за винятком випадків, коли це є необхідним з міркувань безпеки або співчуття, а також у разі репатріації, що здійснюється відповідно до законодавства і міжнародних договорів України»;

33) у частині другій статті 70 слова «органів реєстрації актів громадянського стану» замінити словами «державних органів реєстрації актів цивільного стану»;

34) у частині першій статті 71 слова «начальникові порту» замінити словами «капітанові морського порту»;

35) назву розділу ІV викласти в такій редакції:

«Розділ IV. Судноплавство в територіальному морі, внутрішніх водах, акваторіях морських портів»;

36) назву глави 1 розділу IV викласти в такій редакції:

«Глава 1. Забезпечення безпеки судноплавства. Правовий режим, державне управління і контроль в порту»;

37) статті 73 – 81 викласти в такій редакції:

«Стаття 73. Забезпечення безпеки судноплавства

Функції щодо забезпечення безпеки судноплавства центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, іншими центральними органами виконавчої влади, урядовим органом в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, здійснюються в межах їх компетенції та відповідно до Положення про державну систему забезпечення безпеки судноплавства, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Забезпечення безпеки судноплавства на українських суднах і в судноплавних компаніях здійснюється відповідно до цього Кодексу, інших актів законодавства та міжнародних договорів України.

Забезпечення безпеки судноплавства в морських портах і на морських терміналах здійснюється відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про морські порти України», інших актів законодавства та міжнародних договорів України.

Стаття 74. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства

Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства у внутрішніх водах, територіальному морі та виключній економічній зоні України здійснюється шляхом:

- встановлення, розвитку та утримання засобів навігаційного обладнання, яких потребує інтенсивність руху суден і ступінь навігаційної небезпеки;

- проведення гідрографічних зйомок;

- збору навігаційної інформації;

- своєчасної підготовки, видання і забезпечення мореплавців навігаційними картами, порадниками та посібниками для плавання, навігаційними повідомленнями і попередженнями та іншою сучасною навігаційно-гідрографічною інформацією.

Засоби навігаційного обладнання загальнодержавного значення, які забезпечують безпеку судноплавства у територіальному морі та внутрішніх водах України, є власністю держави та перебувають у віданні державної установи, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку. Перелік цих засобів затверджується урядовим органом в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства здійснюється за рахунок маякового збору відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Стаття 75. Правовий статус морського порту і морського терміналу

Морський порт – це транспортно-виробничий комплекс, розташований на відведеній в установленому порядку державній адміністрації порту території та акваторії зі встановленими межами, призначений і обладнаний для обслуговування суден і пасажирів, у якому здійснюються навантажувально-розвантажувальні роботи, надаються транспортно-експедиторські, спеціалізовані та інші послуги, а також забезпечуються безпечне плавання та стоянка суден.

На території порту можуть діяти суб’єкти господарювання, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів.

Морський термінал – це виробничо-перевантажувальний комплекс незалежно від форми власності, який розташований на території порту або за її межами та містить сукупність технічних засобів, у тому числі гідротехнічні споруди, збудовані або набуті власником морського терміналу недержавної форми власності за власні кошти згідно із законодавством, підйомно-транспортне й інше устаткування, що забезпечують безпечне навантаження-вивантаження вантажів, стоянку і обслуговування суден та обслуговування пасажирів, і в якому здійснюються навантажувально-розвантажувальні роботи, надаються транспортно-експедиторські, спеціалізовані та інші послуги, а також забезпечуються безпечне плавання та стоянка суден.

Будівництво та розвиток морських портів і морських терміналів здійснюються відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про морські порти України», інших актів законодавства, а також міжнародних договорів України.

Перелік морських портів і морських терміналів України, відкритих для заходження іноземних суден, визначається Кабінетом Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку та оголошується в повідомленнях мореплавцям.

Стаття 76. Територія та акваторія морського порту

Територією морського порту є відведена державній адміністрації порту в постійне користування для ведення господарської діяльності земельна ділянка або їх сукупність, у тому числі штучно створені (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій) ділянки, за користування якими не стягується плата.

Акваторією морського порту є відведена в постійне користування державній адміністрації порту в установленому порядку частина водного об’єкта (об’єктів), обмежена природними, штучними або умовними кордонами і призначена та обладнана у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден.

Стаття 77. Державне управління в морському порту

Державна адміністрація порту, яку очолює начальник порту, і морська адміністрація порту, яку очолює капітан порту, здійснюють функції державного управління відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про морські порти України», інших актів законодавства та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

На державну адміністрацію порту покладаються функції з управління державним майном у порту, забезпечення безпеки судноплавства, загальної безпеки, включаючи охорону суден і портових засобів, утримання інфраструктури порту. Інші функції державної адміністрації порту встановлюються цим Кодексом та Законом України «Про морські порти України».

Державна адміністрація порту не має права перешкоджати діяльності суб’єктів господарювання, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порту, а також втручатися в їх господарську діяльність, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Стаття 78. Функції начальника порту

Начальник порту видає звід звичаїв порту в порядку, передбаченому Законом України «Про морські порти України». Звід звичаїв порту підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Начальник порту забезпечує здійснення заходів щодо забезпечення безпеки судноплавства, охорони порту (портових споруд) та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, встановлені законодавством та міжнародними договорами України.

На вимогу начальника порту судна, що перебувають в акваторії порту, а також особи, які перебувають на території порту, повинні надати плавучі та інші технічні засоби, які вони мають, для рятування людей і суден, що зазнають лиха.

Інші функції начальника порту встановлюються цим Кодексом та Законом України «Про морські порти України».

Стаття 79. Приймальні споруди в портах та морських терміналах

Державні адміністрації морських портів, власники морських терміналів забезпечують безперешкодне приймання з суден і кораблів, що заходять до цих портів і терміналів, за їх заявкою, нафтозалишків, лляльних і стічних вод, будь-яких відходів і сміття. Приймання брудного і чистого водяного баласту забезпечується в морських портах і морських терміналах, в яких здійснюється навантаження і вивантаження нафти та нафтопродуктів.

Перелік приймальних споруд в морських портах та морських терміналах складається урядовим органом в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, та публікується у повідомленнях мореплавцям.

Стаття 80. Затримання суден і вантажів

Судно або вантаж можуть бути затримані в морському порту капітаном порту на прохання особи, яка має морську вимогу, до достатнього забезпечення морської вимоги судновласником або вантажовласником.

Відповідальність за збитки, завдані необґрунтованим затриманням судна або вантажу, несуть особи, на морську вимогу яких відбулося затримання.

Стаття 81. Термін затримання суден і вантажів

Розпорядження капітана морського порту про затримання судна або вантажу, пов’язане з морською вимогою, зазначеною у статті 80 цього Кодексу, чинне протягом 72 годин. Якщо протягом визначеного терміну не прийнято рішення суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії України про накладення на судно чи вантаж арешту, вони підлягають негайному звільненню»;

38) Назву статті 82 викласти в такій редакції:

«Стаття 82. Імунітет іноземних державних суден»;

39) статті 83-85 викласти в такій редакції:

«Стаття 83. Забезпечення приміщеннями органів державного нагляду (контролю)

Державна адміністрація морського порту і власник морського терміналу забезпечують морську адміністрацію порту, інші органи державного нагляду (контролю), а в портах, відкритих для заходження іноземних суден, – митні органи, органи охорони державного кордону необхідними приміщеннями і створюють нормальні умови для їх роботи.

Стаття 84. Портові збори

У морському порту та у морському терміналі, який розташований за межами території порту, з судна справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний, які використовуються виключно за їх цільовим призначенням.

Розміри цільових портових зборів і порядок їх справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Інші види зборів, включаючи плати та збори за спеціалізовані послуги, що надаються в Україні суднам, їх розмір та порядок справляння встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Стаття 85. Обов'язки судна щодо дотримання режиму порту

Під час перебування в акваторії морського порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати зводу звичаїв та обов’язкових постанов по порту, вимог законодавства України, у тому числі тих, що стосуються безпеки судноплавства, охорони порту (портових споруд) та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, регулювання руху суден, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, стоянки на якорі та біля причалу, навантаження і вивантаження вантажів, обслуговування пасажирів і членів екіпажів, послуг портових операторів і спеціалізованих послуг, портових зборів»;

40) назву глави 2 виключити;

41) статті 86-95 викласти в такій редакції:

«Стаття 86. Державний нагляд за мореплавством у порту

Державний нагляд за мореплавством і безпекою судноплавства у порту (морському терміналі), на підходах до них і в суміжних акваторіях здійснюється морською адміністрацією порту, визначеною центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Морська адміністрація порту є структурним підрозділом урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку. Морська адміністрація порту створюється і ліквідується рішенням центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Морську адміністрацію порту очолює капітан морського порту.

Положення про морську адміністрацію порту затверджує центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Морська адміністрація порту та її підрозділи розміщуються на території порту та (або) морського терміналу. Реквізити морської адміністрації порту дублюються на її печатці англійською мовою.

У морських портах, що мають суміжні акваторії з річковими портами, створюється єдина морська адміністрація порту на чолі з капітаном морського порту.

Стаття 87. Призначення та звільнення капітана морського порту

Капітан морського порту призначається та звільняється центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку за поданням голови урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Стаття 88. Функції капітана морського порту

До функцій капітана морського порту належить здійснення державного нагляду (контролю) за:

1) дотриманням чинного законодавства і правил судноплавства, а також міжнародних договорів України щодо судноплавства на території та акваторії порту, на підхідних каналах і на суднах, що перебувають на акваторії порту;

2) дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у порт і виходу з порту;

3) дотриманням міжнародного режиму охорони суден і портових споруд;

4) дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища;

5) станом навігаційного обладнання, гідротехнічних споруд та інших об’єктів інфраструктури портів, що пов’язані з мореплавством;

6) за морською лоцманською службою і службою регулювання руху суден;

7) за криголамним проведенням суден на підходах до порту і на його акваторії.

Капітан морського порту:

1) розробляє і видає обов'язкові постанови по порту;

2) здійснює реєстрацію суден у Державному судновому реєстрі України і судновій книзі;

3) видає суднові документи, зазначені в частині першій статті 38, і документи, зазначені в статті 51 цього Кодексу;

4) здійснює перевірку суднових документів, а також кваліфікаційних документів членів суднового екіпажу;

5) видає посвідчення моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу;

6) оформлює заходження суден у порт і вихід з порту;

7) видає дозволи:

на вихід судна з порту;

на підняття майна, що затонуло в морі;

на проведення в межах території порту або морського терміналу, в акваторії порту, на підхідних каналах, фарватерах, інших водних шляхах, в зоні дії навігаційного обладнання будівельних, гідротехнічних та інших робіт;

8) веде облік та розслідування аварійних подій з суднами в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку;

9) здійснює керівництво морською адміністрацією порту.

Обов’язкові постанови по порту розробляються і видаються капітаном порту за погодженням з головою урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку. Обов’язкові постанови по порту підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Порядок розроблення і видання обов’язкових постанов по порту, забезпечення ними мореплавців, інших заінтересованих осіб та загальні правила морських портів, що вносяться до постанов по кожному порту як окремі розділи, затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Стаття 89. Повноваження капітана морського порту

Розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки судноплавства і порядку в порту, що належать до його компетенції, є обов'язковими для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на акваторії та території порту або морського терміналу. Розпорядження капітана морського порту може бути скасоване тільки головою урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, або адміністративним судом.

Капітан морського порту має право заборонити експлуатацію судна і об'єкта, виконання робіт, що створюють загрозу безпечному судноплавству, надати обов'язковий для виконання припис щодо усунення порушень вимог законодавства.

Капітан морського порту, інші посадові особи морської адміністрації порту розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Начальник порту, будь-яка інша особа не мають права перешкоджати діям капітана порту, спрямованим на забезпечення безпеки судноплавства, охорону суден та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, які він вважає за необхідне здійснити та здійснює згідно зі своїми професійними підготовкою і досвідом.

Стаття 90. Контроль за забезпеченням безпеки суден

Кожне судно, що заходить до порту або морського терміналу, підлягає огляду, який здійснює морська адміністрація порту з метою перевірки загального стану судна, суднових документів, встановлення відповідності судновим документам основних характеристик судна, додержання вимог щодо суднового екіпажу.

Судна, що здійснюють регулярне прибережне плавання або плавання в акваторії порту та на підхідних шляхах до нього і які декілька разів на тиждень заходять до порту, підлягають щотижневому огляду з боку морської адміністрації порту.

Прогулянкові судна, що заходять до морського порту або морського терміналу, підлягають огляду в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Морська адміністрація порту може провести детальний огляд судна, якщо:

1) з проханням провести такий огляд звернулась морська адміністрація України, або компетентний орган морської адміністрації держави прапора судна чи іншої іноземної держави, або урядовий орган в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку;

2) під час огляду судна виявлено порушення встановлених вимог з безпеки судноплавства;

3) отримано інформацію від членів екіпажу, державного морського лоцмана, профспілкової організації, будь-якої іншої заінтересованої особи про наявність порушень встановлених вимог з безпеки судноплавства;

4) наявні інші достатні підстави вважати, що судно не відповідає вимогам безпеки судноплавства.

Якщо під час детального огляду судна морською адміністрацією порту отримано інформацію про протизаконне скидання з судна забруднюючих речовин, ця інформація доводиться в установленому законодавством порядку до центрального органу виконавчої влади  в галузі екології та природних ресурсів та до компетентного органу іноземної держави, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Вибірковий огляд українських та іноземних суден з метою контролю забезпечення на них безпеки судноплавства (контроль державою прапора та контроль державою порту) здійснюється відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

Правила здійснення контролю забезпечення безпеки судноплавства на суднах встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Стаття 91. Заборона на вихід судна з морського порту

Кожне судно зобов'язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана морського порту.

Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі:

а) непридатності судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження, постачання, комплектування екіпажу і наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров'ю людей, які перебувають на судні, чи загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;

б) порушення вимог до суднових документів;

в) несплати портових зборів та плат за послуги, які надані судну в порту;

г) рішення уповноважених законодавством державних органів (урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, митних органів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та прикордонної служби);

ґ) подання зацікавленою особою ухвали або постанови компетентного суду про накладення морського арешту на судно, незалежно від відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання такої ухвали або постанови.

Капітан морського порту може затримати судно на підставах, зазначених у частині другій цієї статті, до усунення виявлених недоліків або до моменту сплати належних зборів або плат, а у випадку затримання судна на підставі ухвали або постанови компетентного суду про накладення морського арешту – до моменту подання уповноваженою особою ухвали або постанови суду про звільнення судна з-під морського арешту або про скасування морського арешту.

Якщо недоліки не можуть бути усунуті на місці, судну надається можливість пройти на найближчу судноремонтну верф. Про затримку судна негайно повідомляється судновласник.

Витрати, пов'язані зі здійсненням капітаном морського порту прав, передбачених цією статтею, покладаються на судновласника.

Відповідальність за збитки, заподіяні необґрунтованим затриманням судна на підставах, зазначених у пункті «г» частини другої цієї статті, несе державний орган, на вимогу якого відбулося затримання.

ГЛАВА 2. МОРСЬКА ЛОЦМАНСЬКА СЛУЖБА

Стаття 92. Організація лоцманського проведення суден

З метою забезпечення безпеки судноплавства в акваторіях морських портів та на підходах до них, в каналах, фарватерах, вузькостях, районах інтенсивного руху суден здійснюється лоцманське проведення суден, незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності на судно.

Лоцманське проведення суден здійснюється виключно державними морськими лоцманами, які входять до складу морської лоцманської служби. Положення про морську лоцманську службу затверджується центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Лоцманське проведення суден здійснюється відповідно до правил, встановлених цим Кодексом.

Стаття 93. Громадянство державних морських лоцманів

Державними морськими лоцманами можуть бути особи, які є громадянами України. Вимоги до віку, стану здоров’я, освіти, кваліфікації, досвіду роботи та стану підготовки державних морських лоцманів встановлюються Положенням про морську лоцманську службу.

Стаття 94. Обов'язкове і необов'язкове лоцманське проведення суден

Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку встановлює райони обов’язкового та необов’язкового лоцманського проведення, категорії суден, що звільняються від обов‘язкового лоцманського проведення, і вимоги до капітанів суден, що мають право здійснювати плавання без лоцмана. Ці відомості публікуються у правилах плавання, лоціях і повідомленнях мореплавцям.

У районах обов'язкового лоцманського проведення судно не має права здійснювати плавання без державного морського лоцмана, якщо тільки судно не належить до категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення, а капітан має право плавання без лоцмана.

У районах необов'язкового лоцманського проведення капітан судна у разі необхідності має право взяти на судно державного морського лоцмана.

У районах необов'язкового лоцманського проведення обов'язкове лоцманське проведення суден може бути встановлено:

а) урядовим органом в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, – для суден, які самі (ядерні судна та інші) або їх вантаж можуть становити загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу. Категорії таких суден і вантажів доводяться до загального відома в повідомленнях мореплавцям;

б) капітаном морського порту – для суден, які мають серйозні пошкодження корпусу, несправність механізмів або обладнання, що може істотно вплинути на безпеку їх плавання. У цьому випадку капітану судна вручається нотис про те, що його судно повинно здійснювати плавання під лоцманським проведенням.

Стаття 95. Визначення часу лоцманського проведення

Час лоцманського проведення суден поза акваторією порту визначається у правилах плавання, які затверджуються відповідно до статей 3 і 110 цього Кодексу, і оголошується в повідомленнях мореплавцям. Час лоцманського проведення на акваторії порту визначається капітаном морського порту і оголошується ним в обов'язкових постановах по порту.

Урядовий орган в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, або капітан морського порту може заборонити проведення суден у разі, коли безпечному проведенню суден перешкоджає стан погоди або моря (погана видимість, шторм, землетрус тощо), а також за наявності інших надзвичайних обставин, що створюють загрозу судноплавству»;

42) у статті 96:

а) у частині першій слово «морські» виключити, доповнити словами «, або про події з суднами, свідком яких він є»;

б) у частині другій слова «обов'язкової постанови начальника морського порту» замінити словами «обов’язкових постанов по порту», після слів «морського лоцмана» доповнити словами «або наявності порушень на судні інших встановлених вимог з безпеки судноплавства»;

43) у статті 97:

а) у частині другій слова «командного містка» замінити словами «ходового містка»;

б) доповнити частиною другою такого змісту: «Капітан судна або особа, відповідальна за управління судном у разі відсутності капітана, зобов’язаний дотримуватись розумних рекомендацій лоцмана і не має права втручатись в його роботу без достатніх підстав»;

44) у статті 99 слова «лоцманська служба» замінити словами «морська лоцманська служба»;

45) у статті 101:

частину другу доповнити словами «та інші відомості»;

частину третю після слів «місце і час» доповнити словами «початку та», а після слів «своїм підписом» - доповнити словами «та судновою печаткою»;

46) у частині першій статті 104 слова «капітанському містку» замінити словами «ходовому містку»;

47) назву глави 4 розділу IV викласти в такій редакції:

«Глава 4. Служба регулювання руху суден»;

48) у статті 110:

а) частину другу та третю викласти в такій редакції:

«Зона дії служби регулювання руху суден і порядок руху суден в цьому районі встановлюються Правилами плавання та лоцманського проведення, що затверджуються центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку.

Під радіолокаційним обслуговуванням розуміється контроль за безпекою плавання, регулювання руху і радіолокаційне проведення суден, надання допомоги суднам за несприятливих умов плавання та під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного обладнання, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання»;

б) у частині четвертій слова «в обов'язковій постанові начальника морського порту» замінити словами «в обов’язкових постановах по порту»;

49) у статті 111 слова «Типового положення» замінити словом «Положення»;

50) у частині першій статті 113 слово «лоцман» замінити словом «лоцман-оператор»;

51) у частині першій статті 114 слова «відповідний порт, у підпорядкуванні якого» замінити словами «відповідна організація, у підпорядкуванні якої»;

52) назву глави 5 розділу IV викласти в такій редакції:

«Глава 5. Морське агентування»;

53) статті 116-117 викласти в такій редакції:

«Стаття 116. Агентування суден

У морському порту (терміналі) або поза його територією як представники судновласника діють агентські організації (морські агенти), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються виконувати юридичні та інші дії, метою яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів та надання судновласнику послуг у сфері торговельного мореплавства. Договір морського агентування може бути укладений шляхом підписання сторонами єдиного документа або у спрощений спосіб.

Державна адміністрація порту і морська адміністрація порту не можуть діяти як морські агенти.

Плата за послуги морських агентів усіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі економічної політики.

Під час виконання договору морського агентування морський агент діє від імені, за дорученням та за рахунок судновласника, створюючи права та обов’язки для судновласника. Морський агент не несе відповідальності за зобов’язаннями судновласника, якщо інше не передбачено договором морського агентування. Морський агент може також діяти на користь іншої особи, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує проти цього.

Морський агент з метою виконання договору морського агентування має право укладати договори субагентування з іншими особами, беручи при цьому на себе відповідальність за дії субагента перед судновласником. Морський субагент не має права укладати договори з іншими особами від імені судновласника, якщо це не передбачено договором морського агентування. Розподілення агентської винагороди між агентом та субагентом здійснюється в розмірах та на умовах укладеного між ними договору.

Стаття 117. Права та обов'язки морського агента

Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з державною і морською адміністраціями порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, центральними та місцевими органами виконавчої влади, банками, в організації постачання й обслуговування судна, екіпажу та пасажирів, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах.

Морський агент може виступати від імені вантажовласника та здійснювати експедирування вантажу, а також виконувати інші дії в інтересах судновласника, екіпажу, пасажирів судна та надавати   їм  інші послуги у сфері торговельного мореплавства.

З метою своєчасного обслуговування судна, запобігання затриманню його в порту, якщо інше не передбачено договором морського агентування, морський агент за згодою судновласника має право сплачувати встановлені портові збори, платежі та здійснювати інші дисбурсментські витрати судна за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх судновласником.

Морський агент зобов'язаний:

а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування;

б) діяти в межах своїх повноважень;

в) вести облік витрат коштів судновласника, дисбурсментських витрат судна та надавати судновласнику звіти у порядку та терміни, передбачені договором морського агентування»;

54) пункт «в» частини першої статті 118 після слів «морського агента» доповнити словами «, здійснених від імені судновласника або іншого довірителя,»;

55) частину другу статті 119 викласти в такій редакції:

«Якщо договір морського агентування укладено на невизначений термін, то кожна із сторін вправі розірвати договір, сповістивши другу сторону про це не пізніше ніж за десять днів до дати розірвання договору»;

56) назву глави 6 розділу IV викласти в такій редакції:

«Глава 6. Майно, що затонуло»;

57) у статті 120:

у частині першій слово «знаходяться» замінити словом «перебувають»;

у частині четвертій слово «чинного» виключити;

у частині п’ятій слово «чинного виключити», слова «керівництвом порту» замінити словами «капітаном і начальником порту»;

58) у статті 122:

у частині першій слова «найближчий морський порт» замінити словами «начальника і капітана найближчого морського порту»;

у частині другій слова «Порт за погодженням» замінити словами «Начальник морського порту за погодженням з капітаном порту та»;

59) статтю 123 викласти в такій редакції:

«Стаття 123. Порядок підняття небезпечного майна, що затонуло

У тих випадках, коли майно, що затонуло, створює перешкоду судноплавству, морським промислам, гідротехнічним або іншим роботам, загрозу життю або здоров'ю людей чи забрудненню навколишнього природного середовища, власник зобов'язаний негайно повідомити про те, що сталося, начальника і капітана найближчого морського порту та на вимогу останніх віддалити або знищити це майно у встановлений ними термін.

Начальник порту повинен повідомити про це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів.

Якщо майно, що затонуло, становить безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю чи здоров'ю людей, забрудненню навколишнього природного середовища, а власник майна, що затонуло, не піднімає його у термін, встановлений начальником або капітаном морського порту, згідно з цією статтею, державна адміністрація порту має право за рахунок власника затонулого майна вжити необхідних заходів до його негайного підняття, а за необхідності – до його знищення або віддалення в інший спосіб.

Якщо власник майна, що затонуло, невідомий, державна адміністрація порту публікує терміни, встановлені для підняття майна, що затонуло, у повідомленнях мореплавцям. Якщо відома держава, під прапором якої плавало затонуле судно, державна адміністрація порту направляє відповідне повідомлення Міністерству закордонних справ України»;

60) у статті 124:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 124. Право державної адміністрації порту на вибір суднопіднімального підприємства»;

слово «порт» у всіх відмінках замінити словами «державна адміністрація порту» у відповідному відмінку;

61) у статті 126:

а) у назві та тексті статті слово «порт» у всіх відмінках замінити словами «державна адміністрація порту» у відповідному відмінку;

б) у частині другій слово «понесених» виключити;

62) статтю 127 викласти в такій редакції:

«Стаття 127. Випадково підняте майно

Випадково підняте майно, що затонуло, підлягає обов’язковій передачі найближчій державній адміністрації порту України. У такому разі особі, яка доставила майно в розпорядження державної адміністрації порту, виплачується винагорода у розмірі однієї третини вартості цього майна»;

63) статтю 128 викласти в такій редакції:

«Стаття 128. Організація морських перевезень вантажів і поняття перевізника

Умови морського перевезення вантажів визначаються договором.

Морські перевезення для спеціальних потреб держави здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довгострокові договори про організацію морських перевезень.

Під перевізником у цьому Кодексі розуміється особа, якою або від імені якої укладено договір морського перевезення, незалежно від того, чи нею самою здійснюється перевезення, чи особою, яка, будучи власником, фрахтувальником або оператором судна, фактично здійснює все перевезення чи його частину»;

64) статтю 129 виключити;

65) у частині другій статті 130 слова «центрального органу в галузі транспорту» замінити словами «урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку»;

66) частину першу статті 133 викласти в такій редакції:

«За договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) перевезти доручений йому відправником або фрахтувальником вантаж з порту відправлення в порт призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу)»;

67) частину другу статті 138 виключити;

68) частину третю статті 142 викласти в такій редакції:

«Тарування і упаковка небезпечних вантажів здійснюються відповідно до вимог міжнародних і національних правил морського перевезення небезпечних вантажів»;

69) у частині першій статті 143 слова «привести судно» замінити словами «забезпечити приведення судна», а слово «екіпаж» - словами «кваліфікованим екіпажем, забезпечити необхідними судновими документами»;

70) статтю 147 викласти в такій редакції:

«Стаття 147. Перевезення вантажів в опломбованих приміщеннях

Вантажі можуть перевозитися в опломбованому відправником ліхтері, судновому приміщенні або контейнері. Відправник відповідає перед перевізником за збитки, заподіяні внаслідок неправильного оформлення або неповноти документів на такі вантажі, а також внаслідок неправильного розміщення, кріплення і сепарації таких вантажів в опломбованому відправником ліхтері, судновому приміщенні або контейнері»;

71) пункт 5 частини першої статті 156 викласти в такій редакції:

«5) заборони вивезення з порту відправлення або ввезення в порт призначення вантажу, призначеного для перевезення, у випадках, передбачених законодавством»;

72) статтю 160 викласти в такій редакції:

«Стаття 160. Строк доставки вантажу

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж у встановлений строк, а якщо цей строк не встановлено, то у строк, який розумно вимагати від дбайливого (сумлінного) перевізника з урахуванням конкретних обставин»;

73) у частині п’ятій статті 167 слово «портам» виключити;

74) у частині другій статті 170 слова «чинними на морському транспорті України правилами» замінити словами «законодавством України»;

75) статтю 175 виключити;

76) пункт 9 частини першої статті 176 викласти в такій редакції:

«9) непомітних за зовнішнім виглядом недоліків тари та паковання вантажу чи неправильного розміщення, кріплення та сепарації вантажів в опломбованому відправником ліхтері, судновому приміщенні або контейнері»;

77) назву  та абзац перший частини першої статті 179 викласти в такій редакції:

«Стаття 179. Відшкодування перевізником збитків у разі втрати, недостачі та пошкодження вантажу

Збитки, що є результатом втрати або пошкодження вантажу, підлягають відшкодуванню перевізником у таких розмірах:»;

78) статтю 189 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«У випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті, перевізник зобов'язаний за свій рахунок доставити пасажира на його вимогу в порт відправлення або відшкодувати збитки, заподіяні пасажиру внаслідок зміни договору»;

79) у статті 192 слова «привести судно» замінити словами «забезпечити приведення судна», а слово «екіпажем» - словами «кваліфікованим екіпажем, забезпечити необхідними судновими документами»;

80) у статті 194:

у частині першій цифри «175000» замінити цифрами «46666»;

у частині другій цифри «1800» замінити цифрами «833»;

у частині третій цифри «10000» замінити цифрами «3333»;

у частині четвертій цифри  «2700» замінити цифрами «1200»;

81) статтю 205 доповнити частиною другою такого змісту:

«Для риболовних суден, крім реквізитів, передбачених частиною першою цієї статті, в договорі фрахтування судна повинні бути зазначені: промислове спорядження, експлуатаційні дані промислових механізмів, повний перелік усіх рибообробних механізмів і обладнання, а також морозильних агрегатів з відображенням їх потужностей кожного окремо та всього виробничого комплексу в цілому»;

82) статтю 212 доповнити частиною другою такого змісту:

«Фрахтувальник не звільняється від сплати фрахту за риболовне судно в разі неможливості ведення промислу або оброблення вилову внаслідок виходу з ладу технічного обладнання, якщо  ця несправність не була наслідком прихованих дефектів, які не могли бути виявлені під час передачі судновласником судна фрахтувальнику»;

83) статтю 217 доповнити реченням такого змісту:

«Для риболовних суден також вказуються параметри промислових і рибообробних механізмів»;

84) у частині першій статті 229 слово «буксировласник» замінити словами «судновласник буксира», а слова «портових водах» - словами «акваторії порту»;

85) у статті 231 слова «портових водах начальником порту» замінити словами «акваторії порту капітаном порту»;

86) у статті 242:

частину першу доповнити реченням такого змісту:

«Для риболовних суден об'єктом морського страхування може бути очікуваний улов, очікувана готова продукція, очікуваний прибуток від промислової діяльності, втрачений прибуток, знаряддя лову»;

частини третю та четверту виключити;

87) статтю 253 доповнити словами «, а для риболовних суден – уся готова рибна продукція, напівфабрикати та сирець, які страховик одержує зі своїх суден протягом їх промислового рейсу»;

88) у частині першій статті 268 цифри «266» замінити цифрами «267»;

89) частину третю статті 272 викласти в такій редакції:

«Заяву про абандон не може бути поставлено страхувальником під умову і не може бути взято назад»;

90) пункт 5 статті 305 викласти в такій редакції:

«5) аварійного скидання стічних вод або сміття внаслідок неприйняття їх в морському порту або морському терміналі в установлений строк після своєчасного подання судном відповідної заяви та за умови, що про факт скидання судном було негайно повідомлено відповідно до законодавства»;

91) статтю 351 доповнити пунктом 6 такого змісту:

«6) про відшкодування шкоди у випадках смерті пасажира чи ушкодження його здоров'я, втрати або пошкодження каютного багажу, автомашини, іншого багажу, коли відповідальність за таку шкоду визначається правилами глави 3 розділу V цього Кодексу»;

92) у частині другій статті 372 слова «з відповідного реєстру» замінити словами «із Державного суднового реєстру України або суднової книги»;

93) у частині третій статті 373 слова «Книги запису іпотек» виключити;

94) у тексті Кодексу:

слова «центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку» у відповідному відмінку.

слова «Уряд України» в усіх відмінках замінити словами «Кабінет Міністрів України» у відповідному відмінку;

слова «Державний прапор України», «прапор України» в усіх відмінках замінити словами «Державний Прапор України» у відповідному відмінку;

слова «Морська арбітражна комісія» в усіх відмінках замінити словами «Морська арбітражна комісія України» у відповідному відмінку;

слова «Суднова книга України» в усіх відмінках замінити словами «суднова книга» у відповідному відмінку;

слова «Інспекція державного портового нагляду» в усіх відмінках замінити словами «морська адміністрація порту» у відповідному відмінку;

слова «Повідомлення мореплавцям» в усіх відмінках замінити словами «повідомлення мореплавцям» у відповідному відмінку.

2. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України від 25.01.2002 р., № 3, ст. 27):

1) частину першу статті 59 доповнити абзацом такого змісту:

«Землі морського і річкового транспорту, що належать до земель водного фонду, можуть перебувати тільки у державній власності»;

2) у частині другій статті 61:

пункт «г» після слів «крім гідротехнічних» доповнити словами «навігаційного призначення»;

пункт «д» після слів «та обслуговування» доповнити словом «наземних»;

3) частину другу статті 65 викласти в такій редакції:

«2. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та порядок резервування земель для розвитку підприємств, установ та організацій, що здійснюють відповідну діяльність, установлюються законом»;

4) статтю 69 викласти в такій редакції:

«Стаття 69. Землі морського транспорту

1. До земель морського транспорту належать землі під:

а) морськими портами з акваторіями, рейдами, підхідними та іншими судноплавними каналами, причалами, причальними спорудами і пірсами всіх категорій і призначень, огороджувальними, захисними та іншими гідротехнічними спорудами, засобами навігаційного обладнання, будівлями, спорудами, устаткуванням, іншими об'єктами, призначеними для забезпечення безпечного плавання та стоянки суден, а також землі для їх розвитку;

б) морськими терміналами, набережними, майданчиками, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, іншими об'єктами, призначеними для обслуговування суден і пасажирів, здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, надання транспортно-експедиторських, спеціалізованих та інших послуг;

в) суднобудівельними та судноремонтними підприємствами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що входять до складу морського транспорту.

Землі морського транспорту, визначені у пунктах «а» цієї частини, перебувають у державній власності»;

5) статтю 70 викласти в такій редакції:

«Стаття 70. Землі річкового транспорту

1. До земель річкового транспорту належать землі під:

а) річковими портами та затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт, а також землі для їх розвитку;

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами та причалами;

в) причалами, причальними спорудами та пристанями, судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями для їх обслуговування та експлуатації;

г) акваторіями річкових портів, затонами, причалами; причальними спорудами, судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та гідротехнічними спорудами, берегоукріплювальними спорудами й насадженнями, береговими навігаційними знаками;

ґ) вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;

д) будівлями, іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверфями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об'єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Землі річкового транспорту, визначені в пункті «в» та «г», перебувають у державній власності.

2. На підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель»;

6) у статті 84:

а) у частині третій:

пункт «г» викласти в такій редакції:

«г) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж водних об’єктів загальнодержавного значення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, землі річкового транспорту, визначені у пункті «в» статті 70 цього Кодексу, а також землі, виділені під смуги відведення для них, що використовуються на водних об’єктах загальнодержавного значення»;

доповнити пунктом «з» такого змісту:

«з) землі морського транспорту, визначені у пункті «а» частини першої статті 69 цього Кодексу»;

б) у частині четвертій:

пункт «б» після слів «державної власності повітряного» доповнити словами «, морського, річкового»;

пункт «д» викласти в такій редакції:

«д) землі під водними об’єктами загальнодержавного значення, а також землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом»;

доповнити пунктами «и», «і» такого змісту:

«и) землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж водних об’єктів загальнодержавного значення,  береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, землі, виділені під смуги відведення для них, що використовуються на водних об`єктах загальнодержавного значення річкового транспорту, а також землі, визначені у пункті «в» статті 70 цього Кодексу;

і) землі морського транспорту, визначені у пункті «а» частини першої статті 69 цього Кодексу».

3. У Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України вiд 13.06.1995 р., № 24, ст. 189):

1) у статті 1:

а) частину першу доповнити абзацами другим - четвертим такого змісту:

«акваторія – водний об'єкт або його ділянка, обмежена природними, штучними або умовними кордонами;

акваторія морського порту – відведена в постійне користування державній адміністрації морського порту в установленому порядку частина водного об’єкта (об’єктів), включаючи землі водного фонду, що розташовуються під ним (ними), обмежена природними, штучними або умовними кордонами і призначена та обладнана у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден;

акваторія річкового порту – відведена у постійне користування державній адміністрації річкових портів частина внутрішніх вод, включаючи землі водного фонду, що розташовуються під ними, обмежена природними, штучними або умовними кордонами, призначена та обладнана для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та обробки суден».

У зв’язку з цим абзаци другий – сорок третій вважати відповідно абзацами п’ятим – сорок шостим;

б) абзац сьомий викласти в такій редакції:

«вода лляльна (підсланева) – стічна вода, яка утворюється в результаті виробничої діяльності судна, збирається в колодязях-ллялах машинних відділень судна та містить забруднюючі речовини (переважно нафтопродукти) в розчиненому та емульгованому стані»;

в) доповнити абзацом тридцять п’ятим такого змісту:

«споруди гідротехнічні – інженерні споруди, які використовуються для управління водними ресурсами, підготовки, подавання, транспортування води, відведення, запобігання шкідливій дії води, а також для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден, захисту акваторії порту або берегової смуги (судноплавні канали, причали, причальні споруди та пірси всіх категорій і призначень, огороджувальні та захисні гідротехнічні споруди)»;

г) доповнити частиною другою такого змісту:

«Терміни «водний баласт», «ізольований водний баласт», «чистий водний баласт», «забруднений водний баласт», «суднова стічна вода», «нафтозалишки» вживаються в цьому Кодексі у значеннях, що наведені в Міжнародній конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненій Протоколом 1978 року до неї, та інших міжнародних договорах України»;

2) статтю 3 викласти в такій редакції:

«Стаття 3. Водний фонд України

Усі води (водні об'єкти) на території України  становлять  її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1)      поверхневі води:

природні водойми (озера);

водотоки (річки, струмки);

штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

внутрішні морські води та територіальне море;

інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела»;

3) у статті 4:

абзац другий викласти в такій редакції:

«морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами»;

абзац третій доповнити словами «, крім земель, зайнятих лісами»;

4) доповнити пункт 11 статті 8 словами «місцевого значення»;

5) у статті 14:

пункт 2 доповнити словами «, в тому числі судноплавними водними шляхами, відведення акваторій морським та річковим портам»;

пункт 7 після слів «на землях водного фонду» доповнити словами «морського і річкового транспорту»;

6) у статті 30:

абзац третій частини третьої виключити.

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом третім;

доповнити частиною восьмою такого змісту:

«З власників українських та іноземних торговельних суден, які перебувають у територіальному морі та внутрішніх морських водах України, збір за спеціальне водокористування не справляється»;

7) частину третю статті 48 доповнити абзацом третім такого змісту:

«використання води водних об'єктів для потреб морських і річкових суден».

У зв’язку з цим абзаци третій - одинадцятий вважати відповідно абзацами четвертим – дванадцятим;

8) статтю 67 викласти в такій редакції:

«Стаття 67. Особливості користування водними об'єктами для потреб морського і річкового транспорту

Річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море є водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено.

Затвердження переліку судноплавних водних шляхів, а також відведення акваторій морських та річкових портів здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються з суден, та тих, що подаються на приймальні споруди в морських і річкових портах і терміналах, розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади  з питань транспорту та зв’язку за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів з урахуванням нормативів, що містяться у міжнародних договорах України.

Забороняється заходження в територіальне море та внутрішні води України іноземних торговельних суден, які в частині запобігання забрудненню водного середовища не відповідають вимогам, встановленим для аналогічних українських суден.

Скидання з торговельних суден нафтозалишків, лляльних і необроблених суднових стічних вод, чистого та забрудненого водяного баласту, будь-яких відходів і сміття в територіальному морі та внутрішніх водах заборонено.

Скидання стічних вод з торговельних суден дозволяється без обмежень за умови їх оброблення та знезараження в судновій установці, що відповідає Міжнародній конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненій Протоколом 1978 року до неї.

Скидання ізольованого водяного баласту в територіальному морі та внутрішніх морських водах України з торговельних суден дозволяється без обмежень, у разі якщо:

цей водяний баласт прийнято судном у Чорному чи Азовському морі, або

цей водяний баласт замінено з урахуванням вимог міжнародних договорів України до входу судна у територіальне море України, або цей баласт оброблено у судновій або береговій установці, конструкція і ефективність роботи якої відповідають вимогам міжнародних договорів України.

У морських і річкових портах та терміналах відповідно до міжнародних договорів та законодавства України забезпечується безперешкодне приймання з суден і кораблів, що заходять до цих портів і терміналів, за їх заявкою, нафтозалишків, лляльних і стічних вод, будь-яких відходів і сміття.

Правила плавання на маломірних (малих) суднах по судноплавних водних шляхах затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Правила плавання на маломірних (малих) суднах по місцевих водних об’єктах затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з урядовим органом в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку»;

9) у статті 86:

частину першу викласти в такій редакції:

«На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, у тому числі судноплавних каналів, поглибленням дна та підтриманням наявних глибин для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки та гравію в руслах малих і гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи»;

в абзаці другому слова «та геології» замінити словами «, геології та транспорту».

4. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР вiд 18.12.1984 р., № 51, ст. 1122):

1) частину другу статті 225 викласти в такій редакції:

«Від імені органів морського і річкового транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право:

1) за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 114, частиною другою статті 133 цього Кодексу, – голова, заступник голови – Головний державний інспектор з безпеки судноплавства, головний державний інспектор, старший державний інспектор, державний інспектор урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку;

2) за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 115 цього Кодексу, – капітан судна;

3) за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 116, 116-1, 116-2, 117, 118, частиною першою статті 120, частиною третьою статті 129, частинами п’ятою і  шостою статті 130 цього Кодексу, – голова, заступник голови – Головний державний інспектор з безпеки судноплавства, головний державний інспектор, старший державний інспектор, державний інспектор урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, капітан морського порту, капітан річкового порту;

4) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 116-3 цього Кодексу, – голова, заступник голови – Головний державний інспектор з безпеки судноплавства, головний державний інспектор, старший державний інспектор, державний інспектор урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, капітан морського порту, капітан річкового порту, Головний державний реєстратор флоту України та його заступники;

5) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 116-3 цього Кодексу, – голова, заступник голови – Головний державний інспектор з безпеки судноплавства, головний державний інспектор, старший державний інспектор, державний інспектор урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, капітан морського порту, заступник капітана морського порту, капітан річкового порту, Головний державний реєстратор флоту України та його заступники;

6) за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 120 цього Кодексу, – голова, заступник голови – Головний державний інспектор з безпеки судноплавства, головний державний інспектор, старший державний інспектор, державний інспектор урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, капітан, начальник морського порту, заступник капітана морського порту, капітан і начальник річкового порту, капітан морського або річкового судна;

7) за  адміністративні  правопорушення, передбачені частиною  першою статті 134 та абзацом десятим статті 135 цього Кодексу, – начальник морського або річкового порту та його заступники, начальник пристані, морського або річкового вокзалу, капітан морського або річкового судна;

8) за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 136 цього Кодексу, – начальник морського і річкового порту та його заступники, керівник морського або річкового терміналу, начальники районів порту (виробничо-перевантажувального комплексу в порту), начальник морського або річкового вокзалу та його заступники, капітан морського або річкового судна;

9) за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188-15 цього Кодексу, – голова, заступник голови – Головний державний інспектор з безпеки судноплавства, головний державний інспектор, старший державний інспектор, державний інспектор урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, капітан морського порту, заступник капітана морського порту, капітан річкового порту, Головний державний реєстратор флоту України та його заступники»;

2) у пункті 3 частини другої статті 255 слова «позаштатний інспектор Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства» замінити словами «головний державний інспектор, старший державний інспектор, державний інспектор та позаштатний інспектор урядового органу в галузі морського і річкового транспорту, що діє в системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку».

II. Прикінцеві положення

Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України                                                               В. ЮЩЕНКО

 АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ до проекту Закону України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо судноплавства»

Повідомлення про оприлюднення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо судноплавства»

Версія для друку Додати в обране