Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо документів, необхідних для здійснення міжнародних автомобільних перевезень)"

1. Визначення та аналіз проблем, які будуть розв'язані шляхом державного регулювання.

Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" дозволи на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, та дозволи ЄКМТ віднесено до документів дозвільного характеру.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" щодо розширення мережі дозвільних центрів", який набуває чинності з 3 січня 2012 р., видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, оформлених регіональними та місцевими дозвільними органами, здійснюється в дозвільному центрі державним адміністратором за принципом організаційної єдності. Цим же законом введено визначення регіональних дозвільних органів, до яких віднесено територіальні органи центральних органів виконавчої влади.

Згадані вище дозволи на міжнародні автомобільні перевезення на даний момент видаються в пунктах видачі дозволів міжнародним автомобільним перевізникам, та в пунктах пропуску через державний кордон України. Після створення територіальних органів Укртрансінспекції України та визначення місць їх розташування, такі документи планувалося видавати відповідними підрозділами територіальних органів у пунктах видачі дозволів із максимальним територіальним наближенням до транспортного засобу перевізника, який має намір пересікти державний кордон України.

Необхідно зазначити, що специфіка здійснення міжнародних автомобільних перевезень та практика видачі дозволів на такі перевезення свідчить про наступне:

- дозволи видаються автоперевізникам в пунктах видачі дозволів, які на даний момент розташовані в місцях перетину автомагістралей з найбільш пожвавленим рухом транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення, тобто із максимальним наближенням місця видачі дозволу до транспортного засобу перевізника для його зручності;

- транспортні засоби, якими здійснюються міжнародні перевезення мають достатньо великі габарити та вагу, що в багатьох випадках призводить до заборони здійснювати заїзд такими транспортними засобами безпосередньо до населеного пункту, де будуть розміщуватися дозвільні центри (найчастіше практикується здійснення перевезень об'їзними шляхами);

- кількість співробітників Укртрансінспекції є достатньо обмеженою, що дає підстави стверджувати, що їх розміщення в пунктах видачі дозволів є більш доцільним з точки зору оптимізації людських ресурсів;

- видача зазначених дозволів є оперативним технологічним процесом, що відбувається безпосередньо під час здійснення перевезень, та мають не затримувати цей процес, тому видачу таких дозволів не можна ставити у один ряд із дозволами щодо підприємницької діяльності тощо, які видаватимуться у дозвільних центрах та не потребують подібної оперативності.

Крім того, дозволи на міжнародні автомобільні перевезення вже зараз видаються за принципом "єдиного вікна". Станом на сьогодні діє 70 відділів (відділків) ДП "СМАП" у пунктах видачі дозволів та пунктах пропуску через державний кордон України, які в режимі цілодобового обслуговування видають біля 700 тисяч зазначених дозволів на рік. Таким чином, система видачі дозволів на міжнародні автомобільні перевезення є чіткою та злагодженою, зручною для перевізників, із найбільш оптимальним територіальним розміщенням пунктів видачі дозволів, здійсненим з врахування шляхів прямування відповідних транспортних засобів, вивіреною для здійснення видачі дозволів із мінімальними витратами часових ресурсів.

Розміщення ж цих пунктів в дозвільних центрах не полегшить суб'єктам господарювання процедуру отримання дозволів, а навпаки – ускладнить.  Таким чином, зазначена система видачі дозволів потребує не докорінної перебудови, а поступового переходу до виконання Укртрансінспекцією власних функцій із збереженням всього позитивного досвіду щодо побудови доступної для перевізників процедури забезпечення дозволами на міжнародні автомобільні перевезення. 

Слід зазначити, що Мінінфраструктури неодноразово наголошувалось на тому, що згадані дозволи, враховуючи специфіку їх отримання та видачі, не є документами дозвільного характеру та не підпадають під дію Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Дозвіл (autorisation) на міжнародні автомобільні перевезення – це документ, який видається Міністерству інфраструктури України іноземною державою для видачі його перевізнику України з метою в'їзду українського автотранспортного засобу на територію тієї держави, що його надала.

При цьому, дозволи на міжнародні автомобільні перевезення видаються уповноваженими органами договірних сторін. Тобто, зазначені дозволи є іноземними документами, які лише оформлюються в пунктах пропуску на державному кордоні по факту прибуття  українських автотранспортних засобів в пункт пропуску через державний кордон.

Цей дозвіл не надає право на здійснення певного виду господарської діяльності (на відміну, наприклад, від ліцензії).

Україна отримує від іноземних держав бланки іноземних дозволів, які є дійсними для українських перевізників тільки після їх оформлення на кордоні у відповідності до вимог, що їх висуває кожна із іноземних держав, і дійсні вони тільки на території іноземної країни.

Порядок застосування вищезазначених документів регулюється виключно міжнародними угодами, а процедура їх оформлення – законодавством країни, яка надала Україні свої дозволи українським автомобільним перевізникам.

Іноземні дозволи на всі види перевезень, які видаються на державному кордоні України, фактично, є документом, що лише свідчить про перетин державного кордону України автотранспортним засобом в належному місці, в належному технічному стані, із комплектом документів, необхідних для здійснення відповідних перевезень і має бути оформлений на будь-який транспортний засіб що перетинає кордон (по факту його прибуття в пункт пропуску) безвідносно до особи перевізника. Тобто, видачі зазначеного дозволу не передує прийняття рішення індивідуальної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов'язків особи (як, наприклад, це відбувається під час видачі ліцензії на відповідну діяльність).

Ці дозволи не видаються уповноваженими національним органом в односторонньому порядку, так як фактично вони не виготовлюються жодним органом України. Такі дозволи надходять до України в порядку обміну дозволами між Україною та іноземними державами. Обмін дозволів проводиться у відповідності до визначених квот, які попередньо обумовлюються та затверджуються на засіданнях Змішаних комісій компетентних органів договірних сторін, що в свою чергу проводяться у відповідності і саме для виконання положень міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення. На даний час, Україною укладено більше 40 таких угод, кожна з яких містить певні особливості. На цих засіданнях представники кожної з країн обумовлюють квоти, тобто кількість автотранспортних засобів, яка може бути допущена до руху по території тієї чи іншої країни. Якщо такої квоти будь-якої іноземної країни Україні не буде виділено, то українські перевізники не будуть мати жодної можливості в односторонньому порядку здійснювати поїздки по території цієї країни.

Так, наприклад, відповідно до статті 10 Угоди між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про міжнародне автомобільне сполучення зазначається наступне: дозволи, які необхідні перевізникам  України, видаються Міністерством транспорту України або його уповноваженим органом після отримання дозволів від Федерального Міністерства транспорту Німеччини. А дозволи, які необхідні перевізникам Федеративної Республіки Німеччина, видаються Федеральним Міністерством транспорту Республіки Німеччина або його уповноваженим органом після отримання дозволів від Міністерства транспорту України.

Не зважаючи на це, згадані дозволи було включено до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" документи дозвільного характеру, необхідність видачі яких встановлюється міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що не внесені до затвердженого цим Законом Переліку, видаються відповідно до міжнародних договорів.

2. Визначення цілей державного регулювання.

Основною метою державного регулювання є упорядкування системи регулювання та контролю за міжнародними автомобільними перевезеннями, недопущення припинення таких перевезень з причини недосконалості законодавчого регулювання, забезпечення потреб міжнародних автомобільних перевізників у дозволах на міжнародні автомобільні перевезення.

3. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення зазначених цілей з аргументацією переваг обраного способу.  

В якості альтернативи внесенню змін до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" можна запропонувати відмову від видання зазначеного нормативно-правового акту та залишення існуючої на сьогодні законодавчої бази без змін.           

Позитивним моментом при реалізації вищезазначеного підходу є виконання діючої редакції Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Негативним моментом при реалізації вищезазначеного підходу стане виникнення ситуації, коли пропонований зазначеними законодавчими актами порядок отримання дозволів на міжнародні автомобільні перевезення настільки ускладнить існуючу процедуру, що це призведе до зупинення міжнародних автомобільних перевезень.

Враховуючи викладене, Міністерство інфраструктури України вважає за необхідне вирішити зазначені цілі державного регулювання шляхом прийняття відповідного законопроекту.

Прийняття запропонованого регуляторного акта є найбільш прийнятним способом досягнення встановленої мети.

4. Опис механізму і заходів, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта.

Запропонованим проектом регуляторного акта передбачається:

- абзац п'ятий статті 1 Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру" після слів "економічної конкуренції" доповнити комою та словами "міжнародних автомобільних перевезень";

- пункти 44 і 78 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру", виключити;

- частину другу статті 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" доповнити словами "дозвільну діяльність у сфері міжнародних автомобільних перевезень".

Ціль державного регулювання, визначена в цьому аналізі, буде досягнута, оскільки завдяки внесенню відповідних змін до зазначених законів України буде врегульовано проблемні питання, викликані неоднозначним тлумаченням положень законодавства стосовно дозвільних документів, забезпечено регулювання питань здійснення міжнародних автомобільних перевезень виключно спеціальним законодавством, яке враховує технологічні особливості здійснення таких перевезень а також міжнародні домовленості України.

Міністерство вважає, що запропонований регуляторний акт враховує як інтереси держави, так і інтереси автомобільних перевізників, а також інтереси користувачів та замовників транспортних послуг.

Прийняття запропонованого акта забезпечить усунення прогалини в законодавстві щодо регулювання міжнародних автомобільних перевезень.

Фактори, що можуть негативно вплинути на реалізацію регуляторного акта не виявлено.

Додаткові витрати часових та матеріальних ресурсів від автоперевізників не потребуватимуться, а навпаки, ці ресурси будуть заощаджуватися.

Проект акту є однією із складових частин законодавства у сфері міжнародних автомобільних перевезень, та спрямований на забезпечення можливості реалізації Закону України "Про автомобільний транспорт" та міжнародних договорів України.

Підходи і засади, викладені в проекті акта, передбачені міжнародними договорами України. Відповідно, можливо зробити висновок, що вони пройшли необхідну апробацію і достатньо ефективні.

Оцінка ефективності регуляторної дії проекту акта, як складової частини єдиного законодавства, буде можливою після прийняття проекту акта, та проведення статистичних спостережень щодо здійснення оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на перевезення вантажів по території України іноземним автомобільним транспортом.

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта.

Головною мотивацією проекту акта недопущення неправильного трактування особливостей законодавства щодо здійснення міжнародних автомобільних перевезень, забезпечення стабільного функціонування ринку міжнародних автоперевезень.

Економічна мотивація. Регуляторний акт не потребує додаткових витрат. Навпаки, він заощаджуватиме кошти необхідні для додаткової організації роботи відповідних дозвільних центрів.

Загальнодержавна мотивація. Реалізація акта позитивно вплине на стабільну роботу автомобільного транспорту, створить сприятливі умови для підтримання високого іміджу України на міжнародному рівні, покращення обслуговування замовників транспортних послуг, сприятиме  забезпеченню конкурентоспроможності автомобільного транспорту на міжнародному ринку транспортних послуг, сприятиме адаптації законодавства України в частині, що стосується діяльності автомобільного транспорту, до стандартів Європейського Союзу.

Проект регуляторного акта чітко врегульовує права та обов'язки суб'єктів, на яких поширюється цей акт.

Основні цілі державного регулювання у разі прийняття запропонованого регуляторного акта, а саме забезпечення упорядкованості дій відповідальних органів щодо оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на перевезення вантажів по території України іноземним автомобільним транспортом, будуть досягнуті, оскільки будуть встановлені вичерпні процедури оформлення, видачі, використання та обліку дозволів.

Міністерство інфраструктури України вважає, що запропонований регуляторний акт враховує інтереси як суб'єктів господарювання, так і держави і надасть змогу належним чином підвищити ефективність здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом.

Позитивно вплине на реалізацію регуляторного акта нагальна необхідність наявності чіткої та впорядкованої схеми оформлення, видачі, використання та обліку дозволів, а також здійснення супутніх дій відповідальними органами та особами, що виключатиме непередбачуваність таких дій для іноземних суб'єктів господарювання, та сприятиме розвитку та зростанню обсягів міжнародних автомобільних перевезень та кількості квотових дозволів на такі перевезення.

6. Очікувані результати від прийняття запропонованого регуляторного акта.

7. Обґрунтування терміну чинності регуляторного акта.

Запровадження даного регуляторного акта передбачається на необмежений термін дії з внесенням до нього відповідних змін у разі необхідності, в зв'язку із розвитком законодавства України, ЄС та змін у міжнародних договорах України.

Термін набрання чинності регуляторним актом – відповідно до законодавства після його офіційного оприлюднення.

8. Визначення показників результативності регуляторного акта.

Ефективність регуляторного впливу регуляторного акта оцінюється якісними та кількісними показниками.

Якісні показники:

- повнота заходів щодо оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні автомобільні перевезення;

- відповідність встановлених заходів законодавству України, ЄС, двостороннім угодам про міжнародне автомобільне сполучення;

- повнота визначення прав і обов'язків співробітників державних органів під час оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на перевезення пасажирів і вантажів по території України іноземним автомобільним транспортом;

- чіткість, визначеність, прозорість дій контролюючих органів по відношенню до перевізників.

Кількісні показники визначатиметься за результатами обробки відповідної інформації, отриманої від перевізників (в якості звернень, скарг тощо), від державних контролюючих органів (в якості статистичних даних).

До уваги братиметься:

- кількість перевізників, що отримали дозволи на міжнародні автомобільні перевезення, про які йде мова в регуляторному акті;

- кількість скарг перевізників, щодо усунення тих чи інших порушень положень регуляторного акта;

- кількість скарг перевізників на порядок отримання відповідних дозволів на міжнародні автомобільні перевезення та на дії дозвільних органів;

- кількість звернень перевізників з обґрунтованими вимогами коригування положень регуляторного акту;

- об'єми міжнародних автомобільних перевезень (тенденції до збільшення/зменшення);

- кількість часу, що витрачається перевізниками на оформлення необхідних дозвільних документів, після запровадження в дію регуляторного акта;

- кількість (та види) порушень перевізниками законодавства України з питань міжнародних вантажних перевезень автомобільним транспортом.

Суб'єкти господарювання, на яких поширюється дія акта.

Дія акта поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють міжнародні пасажирські та/або вантажні перевезення автомобільним транспортом, перетинаючи, при цьому, Державний кордон України.

Розмір часу, що витрачатиметься суб'єктами господарювання на виконання вимог акта.

Ніяких додаткових вимог до перевізників регуляторний акт не висуває, тому спеціальної підготовки (обладнання транспортних засобів, підготовка документації тощо), що потребувала б часових або матеріальних ресурсів від них не вимагається.

Рівень поінформованості суб'єктів.

Текст проекту розміщено на офіційній Інтернет сторінці Мінінфраструктури за адресою: www.mintrans.gov.ua.

Розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів.

В цілому запровадження положень регуляторного акта позитивно відобразиться на збільшенні обсягів міжнародних автомобільних перевезень, що сприятиме розвитку економіки та відповідних надходжень до Державного бюджету України.

9. Визначення заходів, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта.

Відстеження результативності застосування даного регуляторного акта здійснюватиметься Укртрансінспекцією України.

Вид даних, які використовуватимуться для відстеження:

1. Статистичні дані, отримані Укртрансінспекцією під час оформлення та видачі дозволів перевізникам щодо:

- загальної кількості перевізників, що отримали відповідні дозволи;

- кількості перевізників, що витратили більше нормативно передбаченого часу для отримання дозволів;

- кількості перевізників, що витратили більше часових ресурсів на отримання дозволів, внаслідок неналежного розміщення пунктів видачі дозволів;

- загальної кількості перевізників, яким відмовлено у видачі дозволу;

- кількості часу, що витрачається уповноваженими співробітниками Укртрансінспекції України при оформленні та видачі дозволів перевізникам;

- об'ємів перевезень вантажів міжнародними автомобільними перевізниками України;

- кількості (та види) порушень положень законодавства з питань міжнародних автомобільних перевезень.

2. Скарги та звернення (за наявності) перевізників, щодо:

- дій працівників Укртрансінспекції України;

- положень законодавства з питань оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до яких, на думку перевізників, необхідно внести зміни та доповнення;

- ефективності/неефективності застосування на практиці положень законодавства щодо порядку оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні;

- інші звернення.

Базове відстеження результативності регуляторного акта через необхідність накопичити статистичні дані стосовно ефективності його дії, передбачено здійснити в термін до одного року, після набрання ним чинності.

Повторне відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватися не пізніше ніж через два роки з дня набрання ним чинності.

Періодичні відстеження результативності регуляторного акта будуть здійснюватися раз на кожні три роки починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта.

Одержані при здійсненні повторного відстеження результативності значення показників результативності будуть порівнюватися із значеннями цих показників, що були одержані при здійсненні базового відстеження. Періодичні відстеження результативності будуть здійснюватися з метою перевірки сталого досягнення регуляторним актом цілей, задекларованих при його прийнятті, після здійснення повторного відстеження результативності цього регуляторного акта.

За результатами визначених законодавством видів відстеження результативності дії регуляторного акта, за обґрунтованими пропозиціями до регуляторного акта, будуть вноситися необхідні зміни.

Версія для друку Додати в обране